О. Ф. ДЕМ’ЯНЕНКО

ГОВОРИТИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, ПО-УКРАЇНСЬКОМУ…

У сучасній українській літературній мові паралельно вживаються дві форми дієслівних ( і відповідно іменних) словосполучень типу говорити українською мовою, говорити по- українському, напис українською мовою, написаний по-українському і под. У ролі керуючих членів таких словосполучень виступають дієслова, дієприкметники, іменники на означення процесів мовлення, мислення, пояснення, тлумачення, письма тощо. Наприклад: написи повторювались дванадцятьма мовами: російською, українською, чеською, англійською, французькою… (О. Гончар); «Киевская старина» почала зрідка містити у собі праці, писані українською мовою (М. Коцюбинський); … він [ селянин] взявся пояснювати мішаною українсько- молдавською мовою, що вони нічого поганого не зробили… (Ю. Смолич); А цей з Полтавщини. Теж українець, як бачиш. І теж по- українському розмовляє (А. Головко); Це така книжка, що в їй усе понаписувано по- нашому, по- україн- ському, — поважно пояснив він (С. Васильченко); В літературі російській впливу «Кобзаря» зазнав на собі не один письменник. Наприклад, Олексій Кольцов під впливом його навіть написав кілька поезій по- українському ( П. Тичина); Не кваплячись з чаєм, Аполонія почала торочити історію про бонну француженку, з якою у Річинських сталася така кумедна історія, що діти навчили її розуміти по- українському, а по- французькому так і не захотіли вчитись (І. Вільде).
Вживання зазначених конструкцій є нормативним і досить продуктивним для літературного ( усного і писемного) мовлення. Менш продуктивним у сучасній українській мові є словосполучення ( дієслівні і іменникові), в ролі залежних компонентів яких виступає прислівник на -ськи: В Києві єсть літературно-артистичне товариство…, так в тому товаристві були прилюдні читання по- російськи і по- українськи (Л. Українка).
Дієслівні словосполучення з прийменником -на- типу говорити на українській мові — ненормативні. Вони є приналежністю розмовно-побутового стилю мовлення і функціонують, як правило, в текстах, що мають певні тематично-сатиричні настанови, напр.: Народ письменний — Бував у всяких школах. Один балакав на сотні язиках (Є. Гребінка); От тільки піїти з академії читали тобі вірші, але на якій мові читали і ти відповідав їм, я не розібрав (О. Корнійчук).

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space