ПОКИ-ДОПОКИ

У «Словнику синонімів українськой мови» поряд із поки, доки наводиться прислівник допоки, утворений, очевидно, в результаті контамінації двох слів поки і доки. Допоки оцінюється як розмовне слово. Втім, воно широко вживається в поетичній мові, пор.: Вона жива, Довженку, і жива Зостанеться, допоки сонця-світу, Вкраїна наша! (М. Рильський); Допоки є пам’ять людська і живі матері, допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть (Б. Олійник). Художній стиль не цурається й стилістично нейтрального слова поки: Тікай, Катре, поки не пізно (В. Кучер). Слово поки вживається в усталених стійких зворотах типу поки сили, поки мого життя, поки віку.
Отже, синонімічні поки й допоки розрізняються стилістичним забарвленням: другий прислівник характеризується розмовною й поетичною експресією.