ЗОРЯНА КОЦЮБА

ЩО ЦЕ ЗА ПОСЛОВИЦЯ, ЯКУ І КОНЕМ НЕ ОБ’ЇДЕШ, І НА БАЗАРІ НЕ КУПИШ?

Прислів’я і приказки як квінтесенція народної мудрості, описуючи цілий світ, не оминають увагою і самих себе. Серед порівняно незначної кількості прислів’їв про прислів’я окрему групу складають паремії Пословицю і конем не об’їдеш; Пословиці ні обійти, ні об’їхати; Пословицями на базарі не торгують; І на базарі пословицю не купиш (тут і далі цитуємо за виданням: Прислів’я та приказки: Людина. Родинне життя. Риси характеру / Упор. М. М. Пазяк. — К., 1990. — С. 303-304). Сучасний мовець не завжди розуміє, яке саме значення вкладали наші пращури у ці прислів’я. Крім того, чому саме пословиця, а не звичні, зафіксовані багатьма лексикографічними джерелами лексеми прислів’я чи приказка або навіть приповідка зі своєю діалектною формою приповістка (СУМ. — Т. VII. — С. 714) чи розмовна поговірка (СУМ. — Т. VI. — С. 715)?
У сучасній українській літературній мові немає лексеми пословиця, не знаходимо її і в «Словнику староукраїнської мови XIV-XV ст.» (К., 1978). Климентій Зиновіїв, один із перших збирачів перлин народної мудрості, послуговувався словами приповісти  і прислові   (Климентій Зиновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. — К., 1971. — С. 211). У « Словнику української мови» П. Білецького-Носенка цього слова теж немає, однак зафіксовано лексеми приповидокь  (у значенні « прислів’я»), приповисть («притча Євангельська») і присливье  («Худая слава. Молва. Злорhчіе. Нарhканье. Хула»). Словосполучення « имhти присловїє» «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.» тлумачить так: «зазнавати докорів, закидів» (Т. 1. — С. 440). Характерно, що одне із значень російської лексеми пословица — «молва», проте вказується й інше, сучасне значення: «краткое изречение» (Словарь русского языка XI- XVII вв. Вып. 17. — М., 1991. — С. 184-185).
Лексема пословиця фіксується лише в лексикографічних джерелах кінця XIX ст. Так, «Російсько-український словник» М. Левченка (1874) подає низку українських відповідників російського пословица: приповідка, присловья, пословиця (С. 116). «Малоруско-німецкий словар» Є. Желехівського і Є. Недільського (1886) фіксує лексеми пословиця, прислівє, прислівка, приповідка, приповістка  (С. 715, 754, 756). М. Уманець та А. Спілка наводять лексему пословиця з посиланням на словник М. Левченка, а також подають весь синонімний ряд: приказка, прислів’я, приповідка, приповіска, помовка (Русско-украинский словарь. — Львів, 1893. — С. 742).
Життя слова пословиця в українській мові було коротким, адже жоден із авторитетних словників від початку XX ст. його не подає. Так, «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка (1909), крім прислів’я і приказка, фіксує лексеми помовка, приповідка, приповість, приповістка і навіть приповіданка  й приповедінка  (Т. 3. — С. 298, 433). Немає цієї лексеми також в « Українському стилістичному словнику» І. Огієнка (1924), у правописних словниках Г. Голоскевича (1930) та за редакцією О. Панейка (1941), як і в новіших лексикографічних джерелах.
Отже, лексема пословиця не мала в українській мові усталеної традиції побутування. Чому ж у паремійному фонді зафіксовано так багато прислів’їв із цим ключовим словом? Для порівняння вкажемо, що у збірці українських прислів’їв, яку упорядкував М. Пазяк, наведено 21 паремію із стрижневим словом пословиця, 4 — приказка, 2 — прислів’я, 1 (із варіантами) — приповідка, 1 — поговірка (яка містить також і лексему пословиця). Показово, що лише 6 паремій зі словом пословиця вперше засвідчені у друкованих джерелах другої половини XIX ст., 4 із них — у періодичному виданні « Перемишлянин» за 1854 p., по одній — у збірках М. Закревського (1860) та М. Номиса (1864). Решта або не були друковані взагалі й подаються з рукописних фондів (2 прислів’я) чи матеріалів, зібраних безпосередньо до збірок, укладених М. Пазяком (6 паремій із Чернігівщини, 1 — із Сумщини), або були вперше надруковані лише 1963 року у збірці « Українські прислів’я та приказки» (7 прислів’їв). 16 із аналізованих паремій мають ідентичні відповідники в російській мові, зафіксовані в « Толковом словаре живого великорусского языка» В. Даля (1882). Усе це даєпідстави для висновку, що частина з цих прислів’їв потрапили у паремійний фонд української мови вже у XX ст., можливо, шляхом запозичення з російської. А прижилася лексема пословиця з двох причин. По-перше, вона функціонує у бойківських говірках, що й відображено у словнику М. Онишкевича ( К., 1984. — . Ч2. — С. 120). Не виключено, що це слово вживається і в лемківських говірках під впливом старопольського poslovica, адже саме в Перемишлі 1854 року було вперше опубліковано 4 прислів’я з ключовим словом пословиця. По-друге, особливістю паремій є внутрішня тенденція до римування, а лексема пословиця легко римується, пор.: околиця — пословиця; пословиця — не зломиться; пословиця — мовиться тощо.
Думку про пізнє входження досліджуваних прислів’їв у фонд української мови підтверджує і той факт, що жодне з них не зафіксоване в добірках І. Франка, а єдине прислів’я Пословиця говориться, а хліб їсться, яке виявляємо в « Українських приказках» М. Номиса, є фактично варіантом іншого: Мова мовиться, а хліб їсться. Звідси — протиставлення, закладене в основу цієї паремії: слово ( пословиця) — основна пожива для душі, хліб — для тіла. Цікаво, що російська лексема пословица свого часу вживалася зі значенням слово, на що вказує « Словарь русского языка XI-XVII вв.» (Вып. 17. — М., 1991. — С. 184).
На нашу думку, корені української лексеми пословиця слід шукати в російській мові. І справді, тлумачний словник В. Даля подає не тільки прислів’я Без пословицы не проживешь (яке має абсолютний еквівалент Без пословиці не проживеш в українській мові, вперше зафіксований на 80 років пізніше), але і його тлумачення: «т. е. без притчи, случая» (Т. 3. — С. 335).
«Етимологічний словник української мови» (Т. 4. — С. 581) засвідчує такі значення д-р. лексеми притъча: «притча, приклад, вислів: випадок; нещастя, лихо». Звідси — ще одне російське прислів’я: Без притчи ( притки) века не изживешь. Тобто в російській мові XIX ст. іменник пословица був носієм значення « притча» (випадок, нещастя), а притча тлумачилася як « пословица» (пор.: Эта притча короче носа птичья).
У словнику В. Даля зафіксовано прислів’я У притчи на коне не уйти ( не уйдешь), яке семантично близьке до паремій Пословицы ни обойти, ни объехать; Пословицу и на кривой не объедешь. В українській мові відповідно Пословиці ні обійти, ні об’їхати; Пословицю і конем не об’їдеш.
В українському паремійному фонді існує ще низка прислів’їв, які продовжують розпочатий ряд: Судженого і конем не об’їдеш; Долі й конем не об’їдеш; Долі і найбистрішим конем не об’їдеш; Лихої долі конем не об’їдеш; Лиха конем не об’їхати; Лиха і гетьманським конем не об’їдеш; Свого щастя і колесом не об’їдеш; Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду тощо. Паремій про неминучість долі в усіх її персоніфікованих фольклорних виявах в українській мові ще більше.
Прислів’їв, які відбивають народні уявлення про те, чого не можна купити і продати, значно менше, але вони все-таки існують: На торгу долі не купиш; Щастя — не товар: його не продаси і не купиш — воно само прийде, само й піде. О. Потебня відзначає, що в українських народних піснях гірка і нещасна доля, біда не продається, і в морі не тоне, і в лісі не заблудиться (Слово и миф. — М., 1989. — С. 478).
Таким чином, давня пословиця, яку і конем не об’їдеш, і на базарі не купиш, — це один із фольклорних виявів долі, розуміння якої як вищої сили, влади над людьми зберігає елементи віри наших предків у детермінованість світу. У сучасній українській мові первісне значення згаданих прислів’їв утрачене.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space