ІРИНА КОЗЛОВЕЦЬ

ПОЗИКА — БОРГ — КРЕДИТ

Кредит (тобто надання в борг матеріальних цінностей, грошей; позика) має глибоке коріння в історії людства, глибше, ніж капітал та економіка. Відомо, що халдегейці ще за 2300 р. до н. є. знали позичку й грошовий переказ. Китайці за 2000 р. до н. є. вже послуговувалися чеками. У Лондоні зберігається архів вавілонського кредитодавця Ігібі, що «працював» у VI ст. до н.е. Кредитом користувалися греки й римляни, був він відомий і в Київській Русі.

На позначення цього поняття в сучасній українській літературній мові вживаються лексеми: позика, борг, кредит.

Лексична система вираження кредитних відносин досить широко представлена ще в ранніх пам’ятках староукраїнської писемності. Зокрема, у «Словнику староукраїнської мови» зафіксовано такі лексеми цього ряду: вина, виненъ, виноватъ, долгъ «борг, боргове зобов’язання», должен, должникъ, позычєніє, позычьс «позичений предмет, позика», позичати, позичити.

Протягом XVI-XVIII ст. в системі термінолексики, пов’язаної з фінансово-кредитними відносинами, продовжують функціонувати лексеми, засвідчувані пам’ятками попереднього періоду. Починаючи з XVI ст., вживається термін позика в сучасному значенні. У літописі Граб’янки знаходимо іменник позика в такому контексті: «..у купцевъ въ позику скарбовъ мусhлъ дати плату». На думку деяких дослідників, цей термін утворився під впливом польського pozyczka «позика».

Внаслідок нових міжетнічних контактів у процесі розвитку торгово-грошових відносин у лексиці, пов’язаній з поняттям кредиту, з’являються термінологічні утворення, запозичені з західноєвропейських мов (переважно з романо-германських) через посередництво польської.

Вони в свою чергу стали ґрунтом для наступного творення нових слів даної групи.

Прикладом можуть бути терміни «борг» і «кредит». Слово борг походить від нім. Borg «позичка», borgen «позичати» і первісно означало «давати пощаду, давати строк для виплати» (Етимологічний словник української мови. — Т. 1. — С. 229). Спочатку дана лексема вживалася лише у виразах на бір «у борг», «у позичку», на бір давати. Паралельно використовували також слова позичати, у позику давати, боргувати (Див.: «Словарь російсько-український» М.Уманця і А.Спілки. — 1893. — Т. 2. — С. 73). Однак, як зазначає І.Огієнко в Етимологічно-семантичному словнику української мови», позичають речі, а боргують крам у крамницях: «ще орендар поміркує, нам горівки поборгує» (П.Чубинський).

Б.Грінченко у «Словарі української мови» слово борг подає зі значенням: «кредить, долгь». В 11-томному «Словнику української мови» крім термінологічного значення лексеми борг, наведені фразеологічні звороти, напр.: бути в боргах — мати дуже багато боргів, бути в боргу — бути зобов’язаним кому-небудь. Таким чином, слово борг добре «прижилося» в сучасній українській літературній мові, витіснивши старі наші слова на означення цих понять винень, долгь, довг, які проте збереглися в живій народній мові. У процесі семантичного розвитку терміна борг відбувся процес конкретизації, спеціалізації значення не лише в межах лексеми, а й шляхом утворення нових термінів і терміносполучень, напр.: заборгованість, боргове зобов’язання, борг державний, борг зовнішній, борг внутрішній тощо (Див. Загородиш та ін. Фінансовий словник. — Львів, 1996. — С. 32, 111).

Починаючи з XVII ст., паралельно з лексемами борг, позика вживається термін кредит на позначення поняття «надання в борг матеріальних цінностей, грошей; позика». Походить з лат. creditum «позичка, борг» від kredo «вірю, довіряю». Запозичено з італійської мови через німецьке або французьке посередництво (нім. Kredit, фр. credit, італ. credito «віра, довір’я; борг, кредит») (Див. Етимологічний словник української мови. — Т. 3. — С 81). На думку І.Огієнка, комерційна бухгалтерія зі своїми термінами зайшла до нас з Італії (І.Огієнко. Иноземные элементы въ русскомъ языкh;. — К., 1915. — С. 27). Відомо, що в ті часи Італія переживала економічне та культурне піднесення і мала значний вплив у комерційній справі, ведучи розвинену торгівлю майже з усім світом.

Орієнтуючись на фіксацію народних термінологічних назв, у словнику за ред.

Б.Грінченка слово кредит не засвідчене, проте його фіксує «Словарь росийськоукраїнський» М.Уманця і А.Спілки (1894 p.). З розвитком фінансового господарства, банківської діяльності, розширенням міжнародних економічних зв’язків інтернаціональний термін кредит як стилістично нейтральний швидко ввійшов у сучасну українську літературну мову, утворюючи ряд похідних на основі словотворчих моделей української мови: кредитор, кредиторський, кредитний, кредитовий, кредитувати, кредитування, кредитоспроможний, кредитоспроможність. Про що свідчать сучасні як загальномовні, так і галузеві словники української мови. Стилістично нейтральний термін кредит переважно використовується в спеціальній науковій літературі, борг і слов’янське позика є активно вживаними в усіх функціональних стилях сучасної української літературної мови.

Отже, на позначення поняття, пов’язаного із наданням у борг матеріальних цінностей, грошей в сучасній українській мові вживається кілька назв: позика — борг — кредит.