ЛЮДМИЛА МУРАШКО

СТЯГ — КОРОГВА ( ХОРУГВА) — ПРАПОР

Офіційною емблемою держави, військової частини, корабля, будь-якої організації є прапор — прикріплене до древка чи шнура полотнище встановленого кольору, форми і розміру, часто з певним зображенням. На позначення цього поняття в Україні в різні часи вживалися лексеми: стяг, корогва ( хоругва), знамено, прапор.
Лексема стяг (що в перекладі з скандинавського stong означала « шест, древко») на позначення бойового прапора вперше трапляється в « Повісті временних літ». Із цим значенням слово стяг зафіксовано у « Словарі української мови» за редакцією В. Грінченка. Крім бойового прапора, стягом називали полк, стрій, військо чи навіть похід. Стяг був також символом князівства ( И. Срезневский. Материалы для Словаря древнерусского языка, т. 3). Стяги відігравали важливу роль у військових походах, без них не починали битву. По емблемах на стягах можна було розпізнати окремий полк, княжу дружину: «Попереду їхали два сурмачі, трохи оддалік дружинник з княжим стягом…» (А. Хижняк). Слово стяг як«знак», під яким воїни збиралися і лаштувалися до бою, вживалося аж до XVII ст. У сучасній українській мові слово стяг вийшло з активного вжитку. Воно збереглося в мові для підкреслення урочистості певних подій: «Над нашим краєм прапор перемоги, на заході визвольний стяг сія» (М. Терещенко) та в творах на історичну тематику: «Стогне земля, мутиться вода, все поле кептюга покриває, поганські стяги вітер розвіває.» (П.Мирний).
Семантично близькою до лексеми стяг є корогва ( хоругва), остання засвідчена пам’ятками XV століття у значенні прапор. У XVI-XVIII ст. корогвою називали бойовий прапор українського козацтва, шляхетської Польщі та підрозділу у польсько-литовській армії XVI-XVII ст. «Хвала безсмертним Жовтим Водам, огням козацьких корогов.» (М.Рильський).
Як бачимо, на відміну від слова стяг, лексема корогва полісемічна. У церковній термінології корогва — прикріплене до довгого держака полотнище із зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу. (Словник української мови). На думку М. Фасмера, слово корогва запозичене з монгольської мови через посередництво тюркських мов, де означало « знак, знамено». Згодом слово корогва звузило своє значення і в сучасній українській мові закріпилося як назва одного з культових предметів православної церкви. «Над усіма наметами воєвод та полків попіднімали знамена та корогві (Н.-Левицький). «Прийшли попи з корогвами, задзвонили дзвони…» (Т. Шевченко).
Лексеми стяг і корогва мають цілий ряд похідних. Зокрема в « Материалах для Словаря древнерусского языка» I. Срезневського засвідчені іменники « ст#жькъ», «ст#жьникъ», «ст#говьникъ» на позначення людини, яка несла стяг, та прикметник « ст#говыи».
Від слова хоругва утворилася назва одного з найдавніших звань українського козацтва — хорунжий. Цим терміном з XIV ст. називали прапороносця у війську слов’янських країн (порівн.: болт, хорьгва, п. choragiew, сербохорв. хоруга) та хоругвеносець — церковна посада.
Поряд з лексемою знамя на позначення розпізнавального військового знака в староукраїнській мові, починаючи з XV ст., вживається термін прапор.
Уперше прапори почали використовувати в країнах Сходу, Індії, Китаю. Спільнослов’янське слово знамя (укр. знамено, серб. знаменье, п. znamie, болг. знаме) утворилося в період спільнослов’янської єдності від кореня *zna ( знати). З XVI ст. військовий загін, що мав розпізнавальний знак, називали знамя. В українській мові слово знамя вживалося не тільки для позначення військового прапора, а й означало межовий знак, карб, зарубку, слід.
Лексема прапор, як свідчать « Материалы для Словаря древнерусского языка» I. Срезневського, є синонімом до одного із значень ( військовий прапор) слів знамя та хоругва. З цим значенням слово прапор починає активно вживатися в українській мові з XV ст. Від слова прапор у сучасній українській мові існує ряд похідних: прапорець, прапорщик, прапороносець. Зокрема, прапорцем називається емблема корабля встановленого малюнка і кольору. З 1649 року в армії Російської імперії людину, що відповідала за збереження прапора і носила його, називали прапорщиком. Первинне значення слова прапорщик (носіння ротного прапора) було забуте протягом XIX ст., а термін зберігся в мові і набув нового лексичного значення. З 1712 року лексема прапорщик почала означати перший офіцерський чин. Цей термін був відроджений у колишній радянській армії в 1972 році для позначення військового звання проміжного між старшинським і офіцерським, а також особи (надстроковика), що має це звання. Синонімами до прапорщик у старому українському війську виступали лексеми значковий (Словник за ред. Б. Грінченка) і хорунжий. У сучасній українській мові особу, якій доручено тримати, нести прапор, називають прапороносцем.
Отже, лексеми стяг, хоругва, знамено та прапор у різні часи вживалися на позначення одного й того ж поняття.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space