О. І. ДУБОНОС

КОЛИ І ДЛЯ ЧОГО МИ БЕРЕМОСЯ ЗА ПРАСКУ?

Українська мова багата на лексичні синонімічні засоби, до яких належать і лексичні паралелізми типу борошно — мука, гвіздок — цвях, криця — сталь, носки — шкарпетки, ринок — базар, собака — пес та ін. Як паралельні назви того самого поняття виступають також іменники утюг і праска, що позначають, як свідчить 11- томний Словник української мови, «металевий нагрівальний прилад для прасування одягу, тканини». Про ніби абсолютну їх тотожність говорять приклади з творів художньої літератури: «Дайте мені утюга!.. Утюга мені!» (І. Микитенко); «Електричний утюг не виключався ні на мить…» (В. Собко); «Він десь позичив електричну праску й прасує білі полотняні штани» (Є. Гуцало); «Часто-густо з гарячою праскою в руках замислиться мати над синовою сорочкою» (В. Москалець).
Якому ж із цих слів треба надати перевагу? Розглянемо більш детально етимологію і вживання названих синонімів.
Слово утюг прийшло в українську мову з тюркських ( тюрк. γтγк / ütük, тур. γтγ / ütü, болг. ютия). В « Этимологическом словаре тюркских языков» за ред. Е. В. Севортяна ( М., 1974) знаходимо такі дані: слово γтγ похідне, утворене від дієслова γт- «обпалювати». Паралельна форма γтγк може бути утворенням як від того ж дієслова γт-, так і від дієслова γти «гладити». Отже, утюг ( γтγ, γтγк) — залізне знаряддя, яким обпалюють ворсинки тканини, щоб її розгладити. З таким значенням це слово і було запозичене українською мовою.
Поряд з основним словники української мови фіксують ще одне значення іменника утюг: під ремаркою техн. це слово виступає на позначення пристрою, який використовується в народному господарстві для вирівнювання, згладжування ґрунтових доріг, полів. Приклади вживання слова з таким значенням знаходимо в спеціальній літературі: «Кінний дерев’яний утюг складається з двох поставлених на ребро дощок, скріплених поперечними розпірками і тягами» (Механізація і електрифікація виробничих процесів у колгоспах); «Для згладжування поверхні поливного поля застосовують також металеві і дерев’яні утюги — кінні і тракторні» (Механізація і електрифікація виробничих процесів у колгоспах); «Вирівнюють поверхню тракторними утюгами, грейдерами» (П. Білецький. Овочівництво).
Іменник праска, як і дієслово прасувати, є, очевидно, запозиченням з німецької мови через польське посередництво, бо старопольське prasa «гніт, давило», «частина друкарського верстата» безперечно походить від німецького Presse. Все це, зрештою, веде свій родовід від латинського pressare «давити, тиснути». Праска із значенням утюг постало вже, мабуть, на ґрунті української мови.
У мові творів художньої літератури поряд із широковживаним словом праска натрапляємо зрідка і на слово прас: «Стоїть [ Юхим] біля столу з електричним прасом у руці і прасує блузки дружині» (О. Гончар); «Порскнувши водою на штани, він так натиснув прасом, що стіл затріщав» (О. Бойченко); «Нагрівся прас. Прасувала, клала до складочки складочку» (П. Дорошко).
Сьогоднішню праску ми не уявляємо інакше, ніж електричною. А були часи, коли праску підігрівали вогнем або вугіллям ( жаром). Це також знайшло відбиток у художніх творах: «Поставила [Ликера] на конфорку праску, якою прасувала білизну» (С. Добровольський); «Потім вона взялася за мої чоботи, свитину і галіфе, не забуваючи й на тісто поглянути, … і набрати в праску вугілля» (М. Стельмах); «Ганна насипала у праску жару — треба випрасувати та в шафу повісити» (А. М’ястківський); «Бабуся роздувала жарини в прасці, а мати пришивала скляний ґудзик до сорочки» (М. Томчаній).
Словник української мови фіксує з ремаркою діал. ще одне слово на позначення цього поняття — залізко (пор. сучасне пол. żelazko, чеськ. žehlička, слов, žehlička). Схожість назв української, польської чеської і словацької мов є, очевидно, наслідком їх походження на спільному слов’янському мовному ґрунті. Однак це слово на сьогодні застаріло. Приклади його вживання зустрічаються переважно в творах дожовтневої художньої літератури: «Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні» (І. Нечуй-Левицький); «Одна [ панна] насилу володала руками, прасуючи залізком мушлинову сукню» (І. Нечуй-Левицький); «Лаштувалася випрасувати сукню; розіслала її на дошці і гукала на Онисю, щоб швидше несла залізко» (О. Кониський).
Так само, як форми утюг — праска, паралельно вживаються і однокореневі з ними слова: утюження — утюжка — прасування, утюжити — прасувати, утюжильний — прасувальний, утюжильник — прасувальник, утюжок— прасок та ін. Пор.: «Ніч панянки просиділи над прасуванням» (А. Свидницький); «Дві сорочки прасовані чисто і гладко» (А. Малишко); «Освоєно нове вентиляційне устаткування, яке полегшує працю прасувальників» (Роб. газета) і « На правій [ половині] — американка: утюжка брюк за п’ять хвилин в присутності замовця» (О. Донченко); «Знала б прасок добрий» (М. Номис).
Слід додати, що в значенні утюжити, прасувати вживається також дієслово гладити (відповідно і його похідні): «Сама Леміщиха, люблячи без міри і без тями свою невісточку… гладила їй сукні, варила кофе» (І. Нечуй-Левицький); «На бильці крісла лежав вичищений, вигладжений його святковий костюм» (І. Вільде); «Оксана старанно вигладжує білу сорочку» (А. Шиян). У сучасній мові це слово набуло трохи розмовного відтінку.
Крім зазначених вище випадків вживання слів прасувати, утюжити та однокореневих з ними, спостерігається ще їх вживання у переносному, образному значенні, більш або менш фразеологічно зв’язаному, а інколи й такому, що наближається до термінологічного. Вони можуть означати:
а) бити ( когось): «Ніхто не бачив, щоб посеред базару прасували мене по щоках глевким хлібом, як тебе!» (П. Мирний); «Тут на бігу поймав [ Еней] за рясу Попа Рутульського полку, Смертельного завдавши прасу, Як пса покинув на піску» (І. Котляревський;
б) їсти, споживати: «Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну лусту хліба прасує — знаємо!»(Г. Косинка);
в) обстрілювати: «Надворі ранок купав землю сонячним сяйвом, а гармати прасували її вогнем» (І. Ле);
г) літати: «Правда, він тепер на інших літаках, на важких машинах утюжить небо» (О. Гончар);
д) зрівнювати ( з землею): «[Танки] виповзали на окопи, утюжили їх гусеницями, намагаючись завалити вузькі щілини» (Л. Первомайський); «А танки вже гуркочуть, і там вже видно, як один із них, перевалюючись, прасує окопи першої лінії» (О. Гончар);
є) вирівнювати ( ґрунт): «Прасують схили горба бульдозери, діловито снують КРАЗи і БЕЛАЗи» (Знання та праця); «Систематично провадимо грейдерні роботи, утюжку ґрунтових шляхів» (Рад. Україна);
є) ходити ( довго або без певної мети): «Ми щоранку прасуємо вулиці, ми гортаємо аркуші східців» (Б. Олійник); «Вечорами утюжив [Гриня] проспект разом з тамтешніми нудьгарями» (О. Гончар).
Таким чином, проаналізувавши вживання синонімів утюг — праска, можна зробити висновок про те, що ці слова в сучасній українській мові виступають цілком паралельно. Все ж таки можна відзначити, що слово праска дещо домінує. Про це свідчить, зокрема, той факт, що у перекладах творів художньої літератури синонім праска вже виразно переважає як більш нейтральний, «літературний». Слід взяти до уваги, що в творах, які описують народний побут Лівобережної України, здебільшого натрапляємо на слово утюг. Синонім праска виступає в побутовій мові на Правобережжі. Певну стилістичну роль відіграють обидва синоніми і тоді, коли треба уникнути тавтології.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space