В. П. ЗАБЄЛІНА

ПТАХ – ПТИЦЯ – ПТАХА

Чи однакові значення цих слів в українській мові? Розрізнення їх за ознаками граматичного роду очевидне (птах — іменник чоловічого роду, птиця і птаха — іменники жіночого роду). На позначення класу хребетних тварин вживається тільки слово птах.
Це слово виступає і в сполученні з прикладками, що означають видові назви птахів: дятел-птах, птах-дереволюб, птах-підранок, птахи-носороги, птахи-моногами тощо.
У термінологічних словосполученнях, що означають типи птахів, неможлива заміна слова птах на птиця: хижі птахи, перелітні птахи, водоплавні птахи, співучі птахи, ловецькі птахи, денні птахи, нічні птахи, свійські птахи (як клас) і т. ін. Такі терміни усталились у науковому стилі української літературної мови. Пор.: «Значну користь приносить багато денних і нічних хижих птахів (сови та ін.), які живляться мишами, полівками, ховрахами» («Зоологія»); «З найбільш оригінальних птахів Папуаської підобласті слід назвати райських птахів, яких тут налічують понад 60 видів» («Посібник з зоогеографії»).
Виступаючи у формі однини, слово птах ніби руйнує термінологічну сполуку, в якій прикметник перетворюється на звичайне означення. Пор.: «Якийсь хижий птах з пронизливим криком вилетів з лісу, і Степан зняв його першим пострілом» (Тулуб); «Болотяний птах застогнав, зашаманив…» (Муратов).
У художньому мовленні воно активно виступає у двох формах — однини і множини, а спеціальна, наукова література фіксує здебільшого форму множини.
Художня література дає приклади вживання у значенні клас хребетних тварин і слова птиця, рідше у формі однини, частіше — множини. Пор.: «Мандруємо вогким туманом Назустріч сліпій сніговиці… Так линуть малим караваном У вирій запізнені птиці» (Леся Українка); « Любив ти гроз могутній пломінь, і співи птиць, і шуми трав» (Сосюра).
Слово птах, на відміну від слова птиця, часто вживається у словосполученнях із означеннями великий, могутній, грізний. Цікаво, що картотека Інституту мовознавства АН УРСР, маючи великий кількісний матеріал на слова птах і птиця, не засвідчила такого сполучення із словом птиця. Напр.: «Степовий великий птах ширяв попід небом, ні вітерця, ні мови…» (Яновський); «А поперед небесного воїнства, розпростерши крила, осяяний промінням сонця, летів велетенський птах» (Довженко); «За три місяці напівголе орля перетворилося на могутнього грізного птаха, і Жайсак пишався ним» (Тулуб).
Коли йдеться про птаха як про представника певного класу тварин, перевага надається першому слову птах, а коли мова йде про конкретного птаха, вживається здебільшого слово птиця. Означення при іменнику і контекст допомагають нам зрозуміти, що йдеться не про птаха взагалі, а про одного конкретного птаха. Напр.: «— Птахи півжиття те тільки й роблять, що вищипуються,— примирливо сказав Демид» (Гончар); «Чорногуз залопотів здоровим крилом, потерся об його ногу. Старий погладив птицю…» (Стельмах).
В узагальнено-збірному значенні уживається слово птиця: свійська птиця, домашня птиця. Напр.: «В титаревій хаті патрали птицю та поросята» (Нечуй-Левицький); «Бажаючи зменшити затрати концентрованих кормів, передові господарства заготовляють для свиней і птиці комбіновані силоси» («Колгоспник України»).
Слово птиця має і фольклорне, поетичне забарвлення, про що свідчить давній образ жар-птиці і такі поетичні образи з художньої літератури, як птиці-зірниці, птиці-хмари, птиця-сніговиця, вісниця-птиця, вихор-птиця. Найбільш типовим серед них є образ жар- птиці, властивий в однаковій мірі дожовтневій і пожовтневій художній літературі. Напр.: «Микола… пригадав той дивний сон, що колись снився йому, як він спав під грушею, ту дивну жар-птицю, що ніби співала Нимидориним голосом» (Нечуй-Левицький); «Над сріблом потоків дніпрових і плес, — Підніметься сяйво Нової жар-птиці, Нової будови— Каховської ГЕС!» (С. Олійник).
Обидва слова — птах і птиця — можуть уживатися в переносному значенні як назви

========1========

предметів ( літаків, парусних човнів, шхун, яхт, вітряків і под.), що нагадують форму птаха, його крила і т. ін. або рухаються з великою швидкістю. Напр.: «Срібний птах приземлився, пробігши трохи рівним полем, зупинився» (Донченко); « А ось один [ літак] іде в піке, Він дістає рушницю, А око в Дробота зірке На цю німецьку птицю» (Воскрекасенко); «Сталевих птиць у грізній високості я чую рев…» (Сосюра); «Він ніколи не міг подумати, що його може так схвилювати простий вітряк, ця добра птиця, яка тягнеться крильми і до місяця, і до землі» (Стельмах); «Моряк — хазяїн трамбака й шхуни, він же й капітан цих парусних птахів…» (Яновський). І птах, і птиця досить широко вживаються в переносному значенні, передаючи іронічно-негативне ставлення до певного типу людей, напр.: «—Бачив! — Сказав Степан до Василя. — Наш губрій підчепив дочку самого Дорошенка, самого головного інженера металургійного заводу. От птах» (Загребельний). Часто у цьому значенні птах і птиця вживаються в сполученні зі словами що за, що воно за, що це за, он воно який ( яка). Наприклад: «—Мені не грозив, та я і без погрози наскрізь бачу, що він за птах» (Марко Вовчок); «— Еге! Так он воно який птах! — скрикнув Цупченко» (Грінченко); «— Тобі відомо, хто він такий?.. Ну, нічого. Я його зараз перевірю, що воно за птиця» (Тютюнник).
На основі другого, переносного значення, пов’язаного з якостями і особливими ознаками людини, розвинулись фразеологічні словосполучення із словами птах — птиця.
Це зокрема:
вільний птах − вільна птиця;
важливий ( важний) птах − важлива) важна птиця;
ранній птах − рання птиця;
стріляний ( обстріляний) птах − стріляна ( обстріляна) птиця;
птах незвичайного польоту ( льоту) − зальотна птиця;
– — велика птиця;
– — невелика птиця;
– — не проста птиця;
– — не нашого пера ( польоту) птиця;
– — одного гніздечка птиця;
перелітний птах — перелітна птиця;
синій птах ( щастя) — синя птиця.
Фразеологічні словосполучення мають, як відомо, розмовний колорит, і саме тому більшість з них усталилась із словом птиця, яке ширше вживається в розмовній мові, ніж слово птах. Отже, можна сказати, що птах і птиця — слова, які в одних випадках є абсолютними синонімами, в інших — мають різні значення або відтінки значень.
Українській мові відоме і слово птаха, яке є абсолютним синонімом до слова птах у першому ( прямому) і другому ( переносному) значеннях. Воно широко вживається в усній народній творчості і в творах класиків дожовтневої літератури. Наприклад: «Нікому сама птаха в руки не вскочить» (Номис); «Кінь, як птаха, пролетить…» (Руданський); «Була б нас не рвала степовая птаха…» (Франко); «Така «перелітна птаха», якою я була і мусила бути по умовах нашої сцени, могла заробляти тільки перельотами» (Леся Українка).
Вживається слово птаха з тими самими значеннями і в сучасній українській літературній мові, переважно в поезії. Пор.: «Я вітром повію. Я птахою злину…» (Малишко); «Уже блакиттю у вікнах співає птаха рання» (Нагнибіда).
Подібно до слова птах іменник птаха також утворює стійкі словосполучення типу: хижа птаха; перелітна птаха; сіра птаха; райська птаха; вільна птаха; непевна птаха. Наприклад: «— Постривай же ти, Олено! Ти… та райська птаха, що курчат хапає!..» (Нечуй-Левицький); «Я знову — дівчина — і все. Вільна птаха. Де схочу — там і сяду» (Рябокляч).
Не слід сплутувати українське слово птаха, однозначне із словом птах, і російське птаха, що має значення невеликої пташки1, яке в перекладі українською мовою дорівнює пташка, пташина, пташок, птичка.

Див.: «Русско-украинский словарь», т. IІІ, 1968 стор.68.

Сучасні словники2 подають слово птаха з ремаркою рідко, яка вказує на обмежене вживання цього слова в сучасній українській літературній мові. Але в практиці художнього мовлення воно трапляється досить часто: «Над головою в Антона на березовій гілці ціньценькала якась птаха» (Волошин); «Коли птаха всілась на смереку, то бурий, довго не роздумуючи, сперся лапами на стовбур і взявся його розхитувати» (Гуцало); «Стоїть птаха, поглядає з соборної висоти на улюблену свою, з жабенятами, сагу» (Гончар); «Паморочиться голова од цього гірського квітневого повітря, прошитого верхнім колоратурним « ля» якоїсь невидимої птахи…» («Наука і суспільство»).
Отже, слова птах, птиця, птаха, виявляючи спільність у своїх основних значеннях, різняться додатковими значеннєвими відтінками і стильовими сферами вжитку.

Див.: «Українсько-російський словник», т IV, 1961, стор. «Русско-украинский словарь», т. IІІ, 1968, стор. 68».

В. М. БОЙКО
СЛОВО ПТАХ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Слово птах своїм корінням сягає ще праслов’янського періоду і належить до спільнослов’янського лексичного фонду, як і чимало назв найбільш поширених представників дикої орнітофауни (яструб, ворон, журавель, чайка, чапля, орел, каня, галка, сорока, сова тощо).
Спостереження наших предків над способом життя і поведінкою птахів лягли в основу багатьох народних прислів’їв і приказок: «Нікому сама птаха в руки не вскочить», «Всяка пташка своє гніздо знає», «Птахи ніч розкльовують» (світає), «Птаха пізнати по пір’ю, а пана по халявах».
Влучністю та образністю характеризуються постійні народні порівняння із словом птах та похідними від нього: «співає ( щебече), як пташка», «весела, як пташка», «вільний, як птах», «б’ється, як пташка в клітці» тощо. Українська література з давніх-давен використовує ці художні засоби народної уснопоетичної творчості з метою створення характерів, для образної характеристики певних людських рис: Чайченко — птах, а не парубок ( Марко Вовчок), Дивився він в даль, як нескорений птах (Л. Забашта). Українські письменники на взірець народних порівнянь створюють свої власні, влучні й неповторні: думки бистрі і легкі, як птахи (М. Коцюбинський); думки-гадки, мов птахи нічнії ( Леся Українка). Ореолом романтики оповиті порівняння з « синім птахом» М. Метерлінка — символом щастя: море, як синій птах щастя ( М. Коцюбинський).
Слова птах, пташка увійшли до складу фразеологічних сполук із досить прозорим значенням: «людина, яка відзначається чимсь незвичайним, особливим ( перев. щодо суспільного стану, поведінки, вчинків і т. ін.)»: ранній птах, важливий ( важний) птах, стріляний птах, не нашого пера пташка, пташка божа, перелітний птах тощо.
Цікаво, що епітети, які характеризують слово птах і допомагають письменникам та поетам створювати яскраві художні образи, завжди мають дуже виразне позитивне або негативне забарвлення: вільний птах (у І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, Є. Гуцала), сонячний птах (у В. Коротича), нескорений птах (у Л. Забашти), веселий птах (у Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького), хижий птах (у П. Куліша, І. Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного), чорний птах (у Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Ю. Яновського, В. Сосюри), чорнокрилий птах (у В. Сосюри).
Цікаві перифрази зі словом птах створено українськими майстрами слова: великі білі птахи [вітрила — В. Б.] (М. Коцюбинський), довга ніч зимова, чорнокрилий птах (В. Сосюра), Дзвінкий у небі з криці птах ярким крилом цвіте на сонці ( В. Сосюра), Моряк— хазяїн трамбака й шхуни, він же й капітан цих парусних птахів (Ю. Яновський).
Отже, слово птах, маючи давню історію, віками збагачувалось мудрістю, глибиною, влучністю народної думки. Воно знайшло широке відображення в українському фольклорі як результат спостережень людей за особливостями поведінки та способом життя птахів; використовується як складова частина усталених словосполучень, є основою для створення сучасними письменниками і поетами яскравих художніх образів.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space