ВІТАЛІЙ СКЛЯРЕНКО

У НАШІМ РАЇ НА ЗЕМЛІ

Для розуміння життєвих ідеалів давніх слов’ян великий інтерес становить походження і первісне значення слова рай, яке, безперечно, є праслов’янським, пор.: укр. рай «за релігійними уявленнями — місце, де блаженствують душі померлих праведників; за біблійною легендою — сад, у якому жили Адам і Єва до гріхопадіння; красива і благодатна місцевість», рос, бр. рай «те саме», друс. раи «сад; первісний сад, житло прародителів; житло праведних у вічному житті» , п., слц., вл., нл. raj «рай», ч. raj, болг. раá, макед. paj, серб. pâj, слн. ràj, ст.сл. раu «те саме». Вторинність значення « місце, де блаженствують душі померлих праведників» не викликає сумніву, оскільки слово існувало у слов’ян ще задовго до прийняття християнства. Який же зміст вкладали праслов’яни у це слово?
Переважна більшість дослідників вважає прасл. *rajь запозиченням з давньоіранської мови, пор. авест. rā́y- «багатство, щастя», двінд. rāy- «майно, багатство», rayís «дар, володіння», rā́ti «дає, дарує». Отже, виходить, що рай для праслов’ян полягав у наявності багатства.
Наведена етимологія, на наш погляд, є помилковою. Прасл. «rajь виникло з *r ōjos, яке утворено від дієслова *r ēіteі (>*reitei >*riti) « текти» за допомогою чергування кореневихˆ
ˆ
голосних ē ( у дієслові) з ō ( в імені). Дієслово *r ēіteі « текти» походить від індоєвр. кореняˆ
ˆ
*rēі- «рухатися, текти», до якого зводяться також давньоінд. ríyatē « рухається, починає текти», rinā́ti «примушує текти, випускає», гр. σρτνω ́ « приводжу в рух, збуджую, дратую», лат. ir-rītō « дратую; збуджую», rīvus «струмок; потік», давн. ірланд. riathor «водоспад», ірланд. rían «море». На наш погляд, первісне значення іменника *raj ь (<*r ōjos) — «місце, де протікає річка». Як відомо, давні слов’яни селилися біля річок: там була вода, риба, там все добре росло ( ріс сад) — був справжній рай у розумінні давніх слов’ян. Та й для сучасних слов’ян таке розуміння раю близьке ( і не тільки для слов’ян). А хіба в тому раю, у тому саду, де жили Адам і Єва, не протікала річка? У Біблії про це чітко сказано: «1 насадив Господь Бог рай ув Еден і на сході.. І річка з Едену виходить, щоб поїти рай». Отже, навіть з Біблії випливає, що рай — це сад, який поїть річка.
Прасл. *rōjos (>*rajь) «місце, де протікає річка» постало ( від *r ēіteі « текти») дужеˆ
ˆ
давно, ще до скорочення довгого першого елемента у дифтонгічних сполученнях, тобто ще в балто-слов’янський період ( у протослов’янських говорах балто-слов’янської мови). Після скорочення довгого першого елемента у дифтонгічних сполученнях, тобто на ґрунті праслов’янської мови, від дієслова *reitei « текти» були утворені ( знову ж таки за допомогою чергування кореневих голосних e : о) іменники *roj ь « те, що тече ( джерело, струмок, потік); частина бджіл, що витекла з вулика, рій», *jьzrojь « те, що витікає», пор.: укр. рій «сім’я бджіл ( або інших подібних комах), які з маткою утворюють окрему групу; безліч літаючих комах», рос, бр. рой «те саме», друс. рои «рій ( бджіл)», изрой «вилив сімені», п. rój «рій», zdrój «джерело», словінцьке zdrо˙j «джерело; гній, що збирається в рані; піт», ч., слц. roj «рій (бджіл)», zdroj «джерело» (отаннє запозичено з польської мови), вл. rój «рій», нл. roj «рій бджіл)», болг. рой « те саме», макед. poj «рій», серб, pôj, слн. ròj «те саме», цcл. рои « рій (бджіл)».
У праслов’янській мові від дієслова *reitei « текти» за допомогою суфікса -к(а) і чергування кореневих голосних t : о був утворений також іменник **ro іka (>*rěka) «воднийˆ
потік, річка», буквально « те, що тече» (пор. давньоіндійське *ráyas « течія, біг»), збережений всіма слов’янськими мовами: укр. ріка ́ «річка», рос. река, бр. рака, друс. рhЬка, п. rzeka, ч. ́ ́
rěka, слц. rіека, вл., нл. rěka, полаб. rěka, болг. река, макед. река, серб. ре́ка, слн. rе́ка, ст.сл. ́
рhка « те саме». *rēіte ˆ
Саме ж дієслово *r ēіteі (>«reitei >*riti) « текти» у слов’янських мовах не збереглося, алеˆ на існування цього дієслова в праслов’янській мові виразно вказують утворені від нього ( задопомогою суфіксів — nou- і — a-) дієслова «re іnouteі > *rino ˛ti (з вторинною назалізацієюˆсуфіксального голосного) «потекти, помчати» і *r ěіāteі > *r ějati (кореневий ě свідчить, щоˆ дієслово утворено до скорочення довгих дифтонгічних сполучень) «текти, тікати, швидко нестися», які добре представлені в слов’янських мовах: укр. ринути «бурхливо текти, литися (про рідку масу); швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку», діалектне рі́яти «роїтися ( про бджіл)?», рос. ри́нуться «кинутися, ринути», ре́ять « плавно літати», діалектне « швидко нестися або текти» («Вешние ручьи реют с гор»), бр. ры́нуць «кинутися, ринути», друс. ринути «кинути; штовхнути», рhяти «штовхати, відштовхувати; відганяти», ч. řinout (se) «литися, струмувати, сочитися», слц. rinút’ sa «бити джерелом; швидко текти, ринути», болг. ри́на «чистити, відгрібати лопатою ( гній, сніг тощо)», ре́я се «носитися всюди, блукати; плавно літати ( про птахів, хмари)», макед. рине «відгрібати, перекидати ( лопатою)», серб. ринути «штовхнути, відштовхнути, відкинути», ринути се «кинутися; ударитися, стукнутися», слн. ríniti «штовхнути, посунути», ст.сл. рин@ти « штовхнути», рин@тис# «кинутися, ринути», рh»ати «штовхати».
Зв’язок слів *roj ь, *jьzrojь, *rěka, *rino˛ti, *rějati (споріднених з давньоінд. ríyatē «рухається, починає текти», ráyas «течія, біг», лат. rīvus «струмок; потік» та ін., див. вище) є загальновизнаним, хоча між дослідниками й існують деякі розбіжності Так, В. Махек у *r ěka виділяє корінь *r ěk- (а не *r ě-) і тому встановлює для цього слова іншу етимологію, ніж для *rojь, *jьzrojь, *rino˛ti, *rějati.
С. Младенов у своєму етимологічному словнику болгарської мови також виводить праслов’янське *raj ь від індоєвропейського кореня *r ēi-/*rōi- «текти», однак він не пов’язує *rajь з *roj ь, *rěka тощо. Ідею про зв’язок *raj ь з *roj ь, *rěka, *rinо˛ti (з первісним значенням для *raj ь — « тепла річка») уперше висловив Й. Каліма. Цю етимологію згодом підтримали Й. Голуб з Ф. Копечним і В. Кіпарський. Проти неї рішуче висловився М. Фасмер, зазначивши, що для такого зближення немає ніяких підстав, що в російській гідронімії відсутні будь-які сліди вживання рай у значенні « річка, течія». Підстави для згаданого зближення є всі: і фонетичні, і семантичні. У протослов’янських говорах балто-слов’янської мови іменники, утворені від дієслів за допомогою чергування кореневих голосних ē : ō, часто означали місцевість ( пор. *krajь, *gajь, *rajь), а тому слово *raj ь і не відбилося у гідронімії.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space