О. В. КРОВИЦЬКА

ЛОВИСЯ, РИБКО,ВЕЛИКА И МАЛЕНЬКА

Ще з давніх часів люди займалися рибальством, яке розповсюджувалось як промисел у Європі в епоху пізнього палеоліту. За твердженнями істориків, на Україні рибальство ( саме промисел риби) виникло у Криму. Але воно було лише сезонним заняттям, не мало великого значення в господарстві населення Криму, про що, зокрема, свідчать розкопки.
Риба як символ відома з легенд, переказів багатьох народів світу. Найдавніші кам’яні зображення і малюнки риб у нашій країні знайдено в Сибіру. Вночі на зоряному небі бачимо сузір’я Риб. Міфологічна інтерпретація його дуже цікава. За східним міфом, дві « небесні риби» — Афродіта й Ерос, рятуючись від переслідування чудовиська Тіфона, прийняли образ риб і пірнули в річку Євфрат. Так, за легендою, виникло сузір’я Риб.
А звідки походить назва риба? М. Фасмер вважає, що риба — табуїстична назва, яка вживалась замість давньої z ъvь і яку рибалки боялися вимовляти через співзвучність з дієсловом звати. Дехто бачить спільне в цьому слові з давньоверхньонімецьким ruppa, rupa «гусінь, налим». Поширення цієї назви в усіх слов’янських мовах доводить, що вона належить до праслов’янського періоду. В українській мові перша писемна згадка слова риба датується 1408 роком. У привілеї молдавського воєводи Олександра львівським купцям за 8 жовтня 1408 р. читаємо: «а львовъяне што имуть поити до браилово, по рыбы, на крайнєє мыто… тамъ имуть дати отъ гривну по полъвтора гроши». У писемних джерелах XIV-XV ст. часто говориться про право риболовлі при продажу чи поділі земельних володінь, при визначенні феодальних повинностей і привілеїв. Риба — як свіжа, так і солена — була постійним об’єктом торгівлі. З рибальським промислом пов’язані назви людей. Найдавніша праслов’янська назва rybar ь відома майже усім сучасним слов’янським мовам, пор. укр. рибар, рос. рыбарь, болг. рибар, сербохорв. рибар, ч. rybař, слов. rybár та ін. Ще більше відповідних назв знаходимо у давньоруській мові. Як свідчать « Материалы для словаря древнерусского языка» І. Срезневського. — М., 1958. — Т. 1, на позначення людини, що займалася рибальством, існувало 8 найменувань: рыбаринъ, рыбаръ, рыбитвъ // рибитвь, рыбить, рибить, рыбитьникь, рыболовъ, рыболовьць, рыбьникъ. Деякі з цих слів і досі вживаються у сучасних східнослов’янських мовах, зокрема у білоруській — рыбалоу, у російській — рыбарь, рыбник, рыболов, в українській — рибар, рибник, риболов, риболовець. Крім того, у кожній із них вживаються слова пізнішого часу творення. Так, у білоруській мові зустрічаємо рыбак, рыбавангляр (укр. рибокоптильник) рыбавод, рыбапрамысловец, у російській — рыбак, рыбалка, рыбовод, рыботорговец, в українській — рибак, рибалка, рибас, рибовод, рибогосподарник, рибопромисловець. В останній в різні історичні періоди ця група лексики становила 7-10 найменувань.
У пам’ятках української мови XVI-XVIII ст. засвідчено ряд особових назв, пов’язаних із рибальством. Найдавнішим словом, що фіксується у писемному джерелі з XVI ст., є слово рибаръ. Крім того, у староукраїнських пам’ятках використовуються ще такі слова і словосполучення: рыбакъ / рыбакови зас особному монастырскому волно рыбы ловити в озерах всяхъ ( Луцьк, 1642), рыбалка / Гараско Рыбалка (1649), рыбитвъ / рыбитва… сеть выволочет ( Острог, 1607), рыболовъ / А оть рыболововъ приходить на день свтого николы у восень и копъ грошей ( Володимир, 1552), рыбные ловци (Дермань, 1604), рыбные товариши (1725) та ін. Як бачимо, є тут і слова, утворені за допомогою суфікса, і складні слова, і словосполучення.
Більшість з цих назв означають людину, що ловить рибу, займається рибальством. Іменником рибник називали робітника рибного підприємства, рибасом — продавця риби. Лише два слова: сажавник «той, хто розводить рибу у сажавці» і забродчик «той, хто ловить рибу неводом, волоком», утворені від інших основ, пор. сажавник < сажавка «штучне водоймище, ставок, у якому розводять рибу», забродчик < забрід «спосіб ловлення риби неводом, волоком».
Набагато більше відповідних назв людей побутує в українських діалектах, напр.: рибак, рибалок, рибач, рибар, рибальник, риб’ярь, рибок, рибака, рибаль, риболовник. Часто у діалектах спостерігаємо таке явище: тим самим словом називають і людину, і птаха. Так, крячка звичайного ( або водомороза, або Іванка, або плавневого дятла) називають рибаком, рибалкою, рибаловочкою, рибником, рибарем, рибариком, рибаркою, риболовом, а також рибелюхом, рибелем, риболем, рибелякою, рибоїдом, риболапом.
Ставлення українського народу до рибальського промислу відображено у казках, легендах, прислів’ях та приказках: «Ніхто не бачив з рибака багача»; «Рибак дощу не боїться»; «Рибак і музика — то худе ремесло»; «Рибак рибака пізнає здалека»; «Рибак рибалку пізнає і в парку»; «У вмілого і долото рибу ловить»; «На нову вудку риба не йде».
А незабутні пісенні рядки… Згадаймо хоча б отакі слова із народних пісень: «Рибалочка по бережку та рибоньку удить. А милая по милому білим світом нудить»; «А по тій же річці, А по тій же бистрій Два човники, ще й два веселечки, А три риболовці»; «Ой нате, вам, рибалочки, По півзолотого, Та витягніть Василечка, А хоч неживого»; «Рибалочки, голубчики, ви братики, ви мої, приженіте ви човничок к бережку, ік мені»; «Риболовчик їде, віз риби везе…».
Із загальних назв творяться антропоніми, пор. Рибак, Рибаков, Рибалко, Рибальченко, Рибас, Рибников і географічні назви, напр.: Рибаківка, Рибаки, Рибалівка, Рибалки, Рибник, Рибаче, Рибаси, Рибацьке і т. ін. Поширеність подібних власних назв свідчить про зв’язок мови з історією народу.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space