ОКСАНА ОЖИГОВА

СУЧАСНИЙ ЗМІСТ СЛОВА РИТОРИКА

Терміни риторика (грецьк. retorike), ‘ораторське мистецтво’ (лат. orator < orare — ‘говорити’), ‘вітійство’ (заст., старослов’ян.), ‘красномовство’ (укр.) — це слова-синоніми. Навряд чи знайдемо однозначну відповідь на питання: «риторика» — це наука про теоретичні закони красномовства чи мистецтво?
Становлення риторики як науки відбувалося у Давній Греції у V ст. до н.е. її розвиток тісно пов’язаний із розвитком демократичного суспільства. Мешканці класичного міста- держави мали довершено володіти словом, даром переконання. Політики виступали на народних зборах ( серед них — Фемістокл, Демосфен), полководці виголошували промови перед військом ( наприклад, Перикл), городяни боролися за справедливість у суді ( нащадкам відомий такий борець, як Антифон) та славили героїв ( урочистим красномовством прекрасно володіли Горгій, Ісократ), а філософи Сократ, Платон та інші вели діалоги та отримували перемоги в словесних баталіях. У ті часи з’явилися навіть нові професії: ритор — учитель красномовства та логограф — по-сучасному спічмейкер.
Погляди на риторику як на науку і мистецтво з часом змінювалися. Греки вважали, що, пізнаючи основи риторики, учень має навчитися переконувати слухача. Для римлян головним було опанування мистецтва говорити красиво та правильно. В добу Середньовіччя риторика ототожнювалося з умінням прикрасити мову ( і усну, і писемну). Проповіді « отців християнської церкви» Тертулліана, Августина Аврелія, Фоми Аквінського стали основою гомілетики теорії церковного красномовства.
Риторика активно розвивається в Європі до другої половини XVIII ст. В Україні свій погляд на розвиток, завдання та мету риторики висловлює Ф. Прокопович. Вважаючи риторику царицею наук, а оратора — володарем людських думок та почуттів (« справді, гравець не так досконало володіє м’ячем, як оратор душею людини»), автор української «Риторики» характеризує значення цього мистецтва: Силами красномовства допомагаємо друзям, відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо невинних, засуджуємо нечесних.., перешкоджаємо розрухом безпутників, відвертаємо шкоди і безпеки («Про риторичне мистецтво»).
Розвиток риторики призупинився майже на півтора століття (XIX — перша половина XX ст.). Ренесанс науки спостерігаємо з 60- х pp. минулого століття. Посилення інтересу до проблем красномовства в останні роки пояснюється різними причинами: політичними, економічними, соціальними, культурними тощо. Соціальний чинник, що зумовлює розвиток комунікативних засобів, ставить на перше місце роль переконування. Варто зазначити, що з 1958 р. вживається термін неориторика (у наукову мову його увів професор Брюссельського університету X. Перельман). Вважають, що активний розвиток цієї науки спричинив появу нових мовознавчих наук — лінгвістики тексту, семіотики, герменевтики, теорії мовної діяльності, психолінгвістики. Неориторика покликана знайти шляхи практичного застосування цих дисциплін.
Отже, основним завданням неориторики є розроблення нових технологій публічного виступу в сучасних умовах розвитку соціуму.
У Словнику української мови слово риторика має таке тлумачення: 1. Наука красномовства, ораторського мистецтва // навчальний предмет, в якому викладена теорія красномовного, ораторського мистецтва. 2. перен. Зовнішньо красиве, але позбавлене змісту красномовство ( синон. риторство, риторизм). 3. заст. Назва молодшого класу духовної семінарії.
Отже, ця лексема в першому значенні є нейтральною, ми вживаємо її на означення філологічної дисципліни, завданням якої є вивчення способів побудови виступу, методів впливу на слухача тощо.
Друге, переносне значення має негативну семантику — ‘ позбавлене змісту красномовство’. Простежмо, який зміст вкладають у це слово сучасні мовці.
Пор. такі публіцистичні контексти: В Україні таке приниження стало нормою. Причина цього — в українській політичній системі, в якій демократія стрімко згортається, а « європейська» риторика прикриває рух у протилежному напрямку (з газ.); Останнім часом існує стійка тенденція пролонгації невизначеності процедурного консенсусу за фасадом демократичної та ліберальної риторики (з журн.). Наведені контексти ілюструють негативне ставлення мовця до політичної системи ( перша цитата) та рівня демократії ( друга цитата), тобто значення слова відповідає зафіксованому в Словнику.
На сайті « Відкритий форум» знайомимося з матеріалами круглого столу « Політична риторика та електоральні очікування прибічників основних партій». Принагідно зауважимо, що розглядана лексема є основоположним терміном такої новітньої науки, як політичний піар. Зазначимо, що вітчизняні політтехнології розвиваються за рахунок західних технологій з урахуванням національної специфіки ораторського мистецтва. Матеріали цього круглого столу не могли не викликати зацікавлення. На сорока сторінках стенограми ( а для Інтернет- видання це обсяг досить значний) жодного разу не трапилося слово риторика. Однак ми матимемо змогу познайомитися із суперечками стосовно рейтингу політичних партій, проголошенням основних концепцій та заявами щодо подальших планів певних політичних угруповань, переконуванням співбесідників. У цьому разі ми не можемо говорити про «зовнішньо красиве, але позбавлене змісту красномовство». Зміст чітко визначений. Окрім того, кожне слово працює на поставлену автором висловлювань мету. Звідси можемо констатувати розвиток нового семантичного відтінка лексеми риторика — ‘бесіда опонентів на конкретну тему, що супроводжується проголошеннями, заявами, іноді суперечками з метою переконання’.
Слово риторика вживається переважно в економічно-політичних текстах у значенні ‘політика, конкретна схема дій’: Тому неоліберальна ринкова риторика відповідає інтересам певних соціальних груп… а реальні економічні процеси не можуть розглядатися без урахування напрацьованого… концептуального апарату (ел. видан) У зв’язку з цим варто зауважити, що нова семантика іноді повністю відходить від первинного значення ( як у наведеному прикладі). Вживаючись у наведеному вище значенні, слово не втрачає зв’язку із семою ‘ говорити’ (тобто відтінок ‘ дія через слово’ залишається). Наприклад: Риторика влади змінюється: слово « реформа» поступається місцем слову « модернізація». Можливо, в цьому запорука стабільності? (ел. видан.).
Значення лексеми риторика також пов’язуємо із розвитком науки про мову. Одна з найвідоміших робіт Р. Варта — « Риторика образу». Називаючи риторику визначальною стороною ідеології, дослідник наголошує на її специфіці ( оскільки вона характеризується фізичними обмеженнями, які притаманні « візуальному матеріалу») та універсальності (риторичні фігури завжди ґрунтуються на формальних зв’язках між елементам певного асоціативного ряду). Так з’явилося цілковито нове значення лексеми риторика — ‘ фігури, образи, в яких втілена ідея’.
Хоч семантика слова значно розширилася, основне його значення й досі пов’язується з умінням правильно та красиво говорити. Традиційно риторику вважали мистецтвом, порівнювали з поезією, акторською грою, в основі якої — мовна імпровізація. Однак сучасна політична еліта, на жаль, рідко є взірцем еталона ораторського мистецтва. На сьогодні лідером у рейтингу « ритора навпаки» є Президент Сполучених Штатів Джордж Буш. За роки його президентства політичний фольклор збагатився, за повідомленням агентства Washington ProFile, сімома томами афоризмів із виступів глави держави. Деякі з них при перекладі на інші мови втрачають свій колорит, проте зберігають « індивідуальну» риторику. Отже: Ви вільні! Свобода прекрасна! Але ви повинні пам ‘ ятати: щоб відновити хаос, знадобиться час! // Ми найвеликодушніша країна в світі! Ми дуже великодушні! Я пишаюся тим, що ми такі великодушні! Але незважаючи на нашу великодушність, ми не повинні хвалитися своєю великодушністю! // Коли я говорю про себе, і вони говорять про мене, ми всі говоримо про мене… // Немає важливішого завдання, ніж захист батьківщини нашої країни! І наостанкуна тему нашої розмови — У чому суть демократії? Це коли чиста політика втискається в риторику! (з газ.).
Існує думка, що в кожній людині закладено « ген» риторичних здібностей, які необхідно розвивати. Проте мистецтво риторики тісно пов’язане з культурою мови людини. Спілкуючись із іншою людиною, варто пам’ятати, що толерантність, етика та повага — найголовніше у мистецтві розуміти один одного.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space