З ПРАКТИКИ СЛОВОВЖИВАННЯ. ІІ.

РОЗБУДОВА — РОЗВИТОК

Колишній дипломат Михайло Федотів висловлює думку‚ що слово розбудова — « вигадка пишномовних поетів» («Українська Газета»‚ 1993 р.). Він твердить‚ що розбудова держави «перекладається романськими мовами‚ зокрема офіційно дипломатичною — французькою‚ як « експансія». Покликаючись на перекладні словники‚ автор пише: «Слова побудова (будувати заново) і розбудова ( розширювати будівництво) — поняття хоч і споріднені‚ проте не однозначні‚ різнозмістовні‚ «..Чи можна вживати слово розбудова стосовно поняття українська держава»‚ — запитує Федотів і вважає‚ що таке поєднання слів « політично несумісне».
Дивно‚ чому побудова означає « будувати заново». Побудова — від побудувати‚ тобто «спорудити‚ звести якусь будівлю ( будівлі)»‚ «створити‚ організувати що-небудь» та ін.‚ а заново будувати — це « будувати знову‚ ще раз або по-новому‚ не так‚ як було раніше». Саме слово побудова такого значення не передає‚ його має ціле словосполучення заново будувати або перебудовувати. Отже‚ тут у автора плутанина. Крім того‚ він чомусь не побачив значення слова розбудова « розвиток»‚ зафіксоване в згадуваному ним Українсько- російському словнику 1962 р.‚ підтверджене цитатою з Ю. Смолича про « розбудову культурного українського життя». Звичайно‚ дипломатові властива здатність бачити те‚ що йому на даний момент потрібне‚ і намагатися докласти вміння й зусиль переконати співрозмовника‚ що той бачить те саме й так само. Але факт є фактом. Сучасні словники подають значення розбудова — « розвиток»‚ зокрема й одинадцятитомний сі матеріали сьогочасні‚ найдавніші датуються 50- ми роками ХХ ст. (хоча‚ зауважимо‚ слово відоме в українській мові значно раніше‚ пор. «Розбудова нації»). Наприклад: «Для Академії наук М. Рильський зробив цілу розбудову наук — мистецтвознавства‚ фольклору‚ етнографії‚ кінознавства‚ театрознавства» («Рад. літературознавство»‚ 1968‚ № 9‚ с. 95). Зафіксовано в картотеці й поповнення — назву особи за виконуваною дією розбудовник: «Розбудовники мови майстри художнього слова» («Нар. творчість та етнографія»‚ 1975)‚ розбудовники державності (« Веч. Київ»‚ 1992).
Слово розбудова сьогодні вже не рідкісне‚ воно стало дуже популярним‚ проникло й до офіційної публіцистичної мови‚ але не всі вкладають у нього той самий зміст. Це пояснюється багатозначністю префікса роз-‚ який іноді надає відтінку зворотного напряму дії: озброїти — роззброїти‚ заморозити — розморозити. Тому дехто й сприймає слова розбудовувати‚ розбудувати саме з цим відтінком‚ як антоніми до слів будувати‚ побудувати. Звідси й похідний іменник розбудова витлумачують як антонім до побудова‚ тобто як « руйнування». Але з таким значенням слова розбудувати‚ розбудуватися‚ розбудова та ін. не засвідчені в лексичній картотеці Інституту української мови‚ не зафіксовані словниками.
Інші‚ зокрема й автор згаданої замітки‚ сприймають слово розбудова як таке‚ що має негативне значення‚ тотожне іншомовному експансія. Очевидно‚ до того спричиняється надаваний префіксом роз- відтінок поширення дії на певній поверхні‚ в певному напрямку (пор. подібне: розмазувати‚ розмазати‚ розволікати‚ розволокти тощо). Справді‚ коли кажуть про хату‚ вулицю‚ стадіон і под.‚ що розбудовуються‚ то мають на увазі їхнє розширення‚ зростання у висоту‚ довжину і т. д. Але й тут є цікаві моменти. Візьмімо такий приклад з СУМу: «Він попрямував у найглухіший закуток села‚ де в глибокій Розтоці обсаджувався садом‚ обгороджувався високим парканом‚ розбудовувався й швидко багатів Мар’ян Хомаха» (С. Чорнобривець). Відзначимо: Мар’ян Хомаха « обгороджувався високим парканом‚ розбудовувався». Виходить‚ що розбудовуватися можна й обгородившись парканом‚ тобто не виходячи за певні межі. Такий висновок дуже важливий‚ бо дозволяє відкинути нав’язуване суб’єктивне витлумачення розбудови як експансії‚ що має в нашій мові лише негативне значення.

Ще приклад: «За час свого перебування в Канаді українці зробили великий вклад у її розбудову. Це ж бо вони перетворювали цілинні землі Західної Канади на родючі лани‚ прокладали залізничні магістралі від океану до океану‚ зводили багатоповерхові будівлі» («Вітчизна»‚ 1961‚ №3). Чи можемо звинуватити Канаду в експансії ( вона ж вела розбудову!)? Йдеться про розвиток‚ процвітання‚ прогрес‚ а ці процеси не передбачають експансії як необхідної складової успіху.
Сьогодні засоби масової інформації перенасичені висловами типу розбудова України (суверенітету України)‚ розбудувати нашу державу і под. Але вони аж ніяк не мають відношення до експансії‚ оскільки Україна — миролюбна держава‚ веде миролюбну політику й не зазіхає на землі за межами своїх нинішніх кордонів. «Успішна розбудова української держави — це в першу чергу переродження всього народу‚ який би справді відчув‚ що він є сувереном і джерелом влади в Україні»‚ — пише політичний і громадський діяч М. Плав’юк (« Розбудова держави»‚ 1992‚ № 1).
Вислови розбудова держави ( державності‚ суверенітету) стали майже крилатими. Вони відповідають завданням зміцнення України саме як держави. Але аж ніяк не передають поняття експансії‚ розширення кордонів України‚ її меж. Експансія тут ні до чого‚ і якщо хтось так перекладає слово розбудова французькою мовою‚ вкладаючи відомий негативний зміст‚ тим гірше для справи‚ бо такий переклад виявляє його незнання української мови. Та й тільки. І ко-ли преса друкує про розбудову збройних сил незалежної України‚ неупереджений читач розуміє‚ що йдеться про зміцнення цих сил‚ а не про щось інше.
Людям властиво шукати нові‚ яскраві слова‚ поєднувати їх по-новому‚ по-іншому‚ щоб досягти найбільшої виразності‚ щоб висловлена думка не мала вигляду буденного‚ сірого‚ затертого. Бо слово — то одяг мови‚ а за одягом треба стежити‚ дбати про його чистоту‚ свіжість‚ а коли треба‚ то й святковість. Отож і вічно живі пошуки свіжого‚ виразного слова.
(Катерина Ленець)

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space