Л. О. СИМОНЕНКО

АГРОСФЕРА І РОЗРИВ-ТРАВА

Становлення термінології будь-якої науки має довгий шлях — вона створюється протягом віків. Саме в термінології відбиваються закономірності розвитку знань про природу і суспільство.
Формування сучасної української термінології припадає на першу половину XIX ст. Створювалася вона переважно на основі народної термінології та шляхом переосмислення загальновживаних слів, а також творенням назв за допомогою наявних у мові словотворчих засобів. У праці « Українська лексикологія і лексикографія» (1978 р.) Л. С. Паламарчук зазначає, що « перехід загальновживаних слів у розряд термінів, чи, інакше кажучи, часткова термінологізація загальної лексики, відбувається безперервно, це — постійний процес мовного розвитку. Розширюючи свою семантику, звичайні слова загального вжитку паралельно із означенням уже відомих предметів, явищ, процесів і т. д. стають також ознаками нових уявлень і понять, які своєю функцією чимось нагадують звичні предмети або явища». Розглянемо для прикладу кілька слів, які вживаються в загальновживаній і термінологічній біологічній лексиці: батіг — прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин: «Погоничі кричали на коней, свистіли, ляскали батогами» (І. Нечуй-Левицький); ботанічний термін — повзуче стебло, що вкорінюється у вузлах за допомогою додаткових коренів — «Березка, Хміль укривали їх своїми довгими батогами» (Панас Мирний); пазуха — простір між грудьми та одежею, яка прилягає до них — «Він витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, і подав Давидові» (А. Головко); анатомічний термін — порожнина в деяких органах тіла — «Запалення лобних пазух»; ботанічний — заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа та стеблом — «Від них (цибулинок) відокремлюються малі цибулинки — дітки, що утворилися в пазухах лусок» («Озеленення колгоспного села»); перетинка — легка стіна, невисокий бар’єр, що розділяє приміщення, простір на частини — «Красношапка був найнеспокійніший з усіх моїх пташок. Тільки я його приніс, він за півгодини зруйнував мені клітку, яка була з дерев’яними перетинками» (О. Копиленко); ботанічний термін — тонка пружна плівка, що з’єднує або обволікає що-небудь в плодах деяких рослин ( горіхів, гранатів) — «Запарені перетинки від волоських горіхів хоч і гіркі, але живіт боліти перестав» (П. Панч); розетка — пристрій для вмикання освітлювальних, нагрівальних та інших приладів в електромережу ( маленьке блюдечко для варення, меду і т. ін.) — «Столи багатьох киян прикрасив посуд, випущений заводом художнього скла, — кришталеві салатники, розетки, попільнички» (Веч. Київ); ботанічний термін — група листків, скупчено розташованих на вертикальному стеблі, ледве піднятому над землею — «Розмножуються суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах — вусах» (Садівництво та ягідництво).
Ботаніка послуговується значною частиною термінів, спільних для кількох наук, наприклад, терміни: зародок — уживається в зоології, анатомії, ботаніці та географії; перешийок — у ботаніці та географії; вічко — у в’язальній ( кільце плетива в сітці), бджільницькій ( отвір для бджіл у вулику), ботанічній ( брунька, яку зрізують для щеплення) термінології. Чимало ботанічних термінів становлять запозичення: повні або часткові, створені на базі грецьких чи латинських коренів за допомогою словотворчих засобів, властивих українській мові. Прикладом повних запозичень можуть бути: вакуоля (від лат. vacuus — порожній) — невелика, заповнена рідиною порожнина в клітинах рослинних і тваринних організмів, які виконують різні фізіологічні функції; спори (від гр. σποςα — сім’я, сіяння) — мікроскопічні одноклітинні зачатки рослинних організмів; гербарій (від лат. herbarium, від herba — трава) — колекція спеціально зібраних і засушених рослин, призначена для наукової обробки.
Деякі терміни виникли шляхом поєднання запозичених коренів чи афіксів з українськими словотворчими елементами, напр.: безазотистий, кактусоподібний, аномальний, або шляхом складання іншомовних основ: агросфера, алохтон, анемохорія та ін.
Якщо ботанічна термінологія порівняно нова, то ботанічна номенклатура належить до найдавніших пластів словника нашої мови. Виникла вона з потреби відрізнити одну рослину від іншої. Народна номенклатура досить різноманітна і цікава щодо походження. Творення назв рослин ґрунтується на виявленні ознак та властивостей рослин, а також на встановленні зв’язків з уже відомими людині предметами та явищами об’єктивної дійсності. Виявлення властивостей рослин знайшло відображення в їх назвах. Наявність у рослин багатьох мотивуючих ознак ( колір, місце їх зростання, лікувальні властивості тощо), як і різне усвідомлення їх мовцями при творенні назв, привело до виникнення великої кількості назв на позначення однієї й тієї ж рослини у різних говорах української мови.
Наприклад, рослина чистотіл (Chelidonium L.) на українській мовній території має низку найменувань, які відбивають різні властивості та ознаки рослини, а саме: ластів’яче зілля, ластовична трава, ластовичник, ластовинне зілля. Рослина названа так тому, що ластівки соком чистотілу лікують очні хвороби своїх пташенят. Назви бородавник, бородавочник зумовлені лікувальною властивістю трави, соком якої виводять бородавки. Найменування жовтяниця, жовтило, печіночник, печінкове зілля, ранник також пов’язані з лікувальними властивостями трави, відваром якої лікують печінкові хвороби та рани. Номени гладушник, гладишник, глечкопар, глекопар пов’язані з використанням запареного чистотілу для миття глечиків.
В основу назв зелемозелень, зелемозень, зелемозина, земозелень, зимозелень, самозелень покладена та ознака, що прикореневі листки рослини залишаються зеленими зимою.
При розламуванні стебла чистотілу виділяється жовтий отруйний сік. Ця властивість відображена в назвах молочай, молочник, молошник, жовтомолочник, красномолочник. У найменуваннях ростопасть, ростопаш, ростопашка, ростопач, ростропасть відбиті зовнішні ознаки рослини, яка має лапаті, роздільні листки. Місце її зростання відбите в назвах підтинник, дорожник.
З цього синонімічного ряду в науковий обіг ввійшла лексема чистотіл, яка найбільш точно відбиває властивості рослини очищати тіло від уражень, лишаїв, виразок, висипів тощо. Нерідко українською літературною мовою з різних діалектів паралельно запозичались кілька назв на позначення однієї рослини, що зумовило явище номенклатурної синонімії, яке властиве як мові художньої літератури, так і науковій термінології. На позначення рослини Tussilago farfara на території України відомі назви: білі листки, білий лопух, білпух, купала, мачушник, ранник, цар-зілля, мати-й-мачуха, підбіл та ін. З цього синонімічного ряду в «Словнику української мови» (в 11- ти томах) засвідчені як абсолютні синоніми назви підбіл, мати-й-мачуха, а мачушник подано як рідковживане.
Народні назви рослин з різних діалектних ареалів у літературному обігу вживаються паралельно з науковими назвами іншомовного — переважно латинського походження. Так, до наявних в українській мові найменувань рослин горицвіт, жовтоцвіт; калачики, розрив- трава з латинської мови запозичена назва адоніс, герань. До спільнослов’янського найменування гриба печериця з французької мови в XVIII ст. була запозичена назва шампіньйон.
Українська ботанічна наукова номенклатура склалася значною мірою на базі наявних у мові народних найменувань рослин. До її складу ввійшли, зокрема, найбільше вживані серед носіїв мови назви рослин, які найточніше передавали їх характерні властивості, відрізнялися лаконічністю та легкістю вимови, простотою творення похідних форм, напр.: дуб, сосна, модрина, пшениця, волошка, груздь, любисток, рижик, терен тощо. Оскільки науковій ботанічній номенклатурі властивий бінарний принцип, то згадані вище найменування стали, як правило, родовими, а для розрізнення видів уживаються інші назви, які уточнюють особливості кожного виду. Наприклад, у « Російсько-українському словнику ботанічної термінології і номенклатури» зафіксовано 55 видів волошок: волошка східнокарпатська ( східна, літня, дніпровська, донська, Конкова, салонікська, синя, тернопільська тощо). Сосна має 16 видів: сосна гірська ( італійська, звичайна, піцундська, Станкевича) та ін. Проте часом найбільш поширені і давно відомі людям види рослин мають однослівні наукові назви, що виникли на народній основі, напр.: брусниця, вовнянка, малина, чорниця і ін.
Інколи однією й тією ж назвою іменуються різні види рослин. З метою уніфікації ботанічної термінології назви закріплюють за певним видом рослин, а іншій рослині підбирають з народної номенклатури інший номен. Так, дерезою називають рослини Caragana frutex, Lyсіum barbarum. У згаданому вище словнику за першою закріпили назву дереза, за другою — народну назву повій. Отже, при створенні наукової ботанічної термінології ботаніки повинні використовувати діалектний матеріал, який є важливим джерелом поповнення наукової ботанічної номенклатури. Вивчення і лінгвістичний аналіз народних назв рослин є важливим завданням мовознавців і ботаніків-систематиків у справі загального удосконалення ботанічної термінології, процес уніфікації якої триває.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space