Г. М. МИРОНОВА

ЯКІ БУВАЛИ РУКАВИЦІ

Уперше слово рукавица виявлено І. І. Срезневським у Смоленській грамоті 1229 р.: Тиоуноу на Вълъцh дати роукавицh, аж бы товаръ пьревьзлъ без дhржания; Ти воуноу Волоцьскому роукавицh перъстаты Готьскы~ рукавичь перьстатый Готьскый ( список тієї самої грамоти). У «Материалах для терминологического словаря Древней России» Г. Є. Кочина наводиться велика кількість пізніших пам’яток, у яких зафіксовано це слово, але майже всі вони описують одну й ту ж подію, яка відбувалась у 1437—1440 pp. ( за різними джерелами) у Флоренції: Папh ( Евгенію) же тогда мшу свою служивши въ ризахъ черлена оксамита и вскладаше рукавици на ся і перьстни златы многы на руковицахъ и на главъ шапка съ корунами высока и съ камешемъ ( Симеонівський, Никонівський, Воскресенський літописи). Цілком можливо, що рукавиці були обов’язковою складовою частиною одягу духівництва. Про це свідчить і уривок із староруської духовної грамоти преподобного Діонісія Глушицького (1436 р.): А се ссуды священные: потирь серебрянъ, лжица серебряна, 2 блюда мhдяные, фелонь тафтянъ, а други изуфь, третий сукнянъ, четвертый черны тафта багряная, а стихари три, а рукавця двое камчятые, патрахиля два, вздухь червчять1. Рукавиці могли бути прості, з одним пальцем, та пьрстатыh — з відділенням для кожного пальця. Шили їх з різного матеріалу ( шкіри оленя або лося, сап’яну, сукна, шовку, оксамиту), в’язали з шовку або бавовни, робили також на хутрі з опушкою. Рукавиці, частіше жіночі, прикрашали візерунками, золотим галуном, мереживом, торочками, зап’ястки винизували перлами і дорогоцінним камінням, вишивали волоченим золотом і шовками або в’язали з пряденого золота: Рукавицы жъ перчатыя холодный оленьи, въ трубахъ нашито круживомъ кованымъ золотнымъ съ бахромою золотою, подложены тафтою желтою; Рукавки замшаные подложены горностаи, по запястьямъ шито золотомъ съ шолки по червчатому отласу по узору низано жемчюгомъ; Возничьи рукавицы « сукно багрець червчатъ, под ними пупки собольи»2; Далъ Большому Ионh вотолку н ( ову), рукавицы верхницы н(овы), надолонки3.
Давньоруське слово рукавица є похідним від рука. Воно виникло ще в праслов’янський період, про що свідчить наявність його в слов’янських мовах усіх трьох груп ( пор. укр. рукави́ця, рос. рукави́ца, білоруськ. рукаві́ца, п. rękawica, ч. rukavice, слц. rukavica, вл. rukajса, болг. ръкавица, мак. ракавица, схв. рукави́ца, слн. rokavíca). На східнослов’янському мовному ґрунті слово рукавица виявилося надзвичайно стійким. Воно збереглося до нашого часу в усіх трьох східнослов’янських літературних мовах та їх говорах з практично тотожним значенням.
В українській мові цим словом позначаються всі види рукавиць, у тому числі з одним відділенням для великого пальця і з п’ятьма відділеннями для кожного пальця. Подібне спостерігаємо і в говорах білоруської мови, проте у білоруській літературній мові поряд із словом рукавіца існує слово пальчатка — «рукавиця з відділенням для кожного пальця». У російській літературній мові словом рукавица позначається рукавиця з відділенням для великого пальця. Такі ж рукавиці, але в’язані, позначаються в російській мові словом варежки, а на позначення рукавиць з відділенням для кожного пальця здавна вживається слово перчатки.
Лексема рукавиці широко вживається у фольклорі трьох братніх народів: укр. Прийшов Спас — бери рукавиці про запас; Од Спаса та й рукавиці до паса ( Укр. нар. прислів’я та приказки); Ой пусти ня, моя мамко, та на вечорниці, Бо там милий чорнобривий плете рукавиці (Коломийка); Ой ну, котку рябку, Та скопай нам; грядку Малу, невеличку, як із рукавичку (Укр. дит. фольклор); рос. В рукавицу ветра не изловишь; У нашего у Фали рукавицы спали; Пришел Спас — держи рукавички про запас; У него совесть в рукавичках ходит; И неправде глотку не заткнешь рукавицей; Привычку, не рукавичку, не повесишь на спичку; білоруські Якая рука, такая і рукавіца і т. ін.
Українські майстри художнього слова використовують слово рукавиця для створення порівнянь, метафор: Лицар(…): А ти, зрадлива! Ти безсоромна! Женихів міняєш, мов рукавички! (Л. Українка); Треба було щось зробити. Але що? Побити? Ні. Кинути в лице рукавичку? (М. Коцюбинський); Ще ж влітку він звав її [ Христину] за дрібний зріст рукавичкою (М. Стельмах)! Вам не здається, що море пестить вашу щоку лайковою рукавичкою (Ю. Яновський). Досить часто ми чуємо по радіо, телевізору, читаємо в газетах, журналах про боксерів: майстри шкіряної рукавички, завоювати першу рукавичку (країни, світу) і т. ін. Слово рукавиця ( рукавичка) входить до складу спеціальних термінів: Завод гумових виробів налагодив випуск спеціальних діелектричних рукавиць. Вони надійно захищають людину під час роботи на лініях високовольтних передач (« Веч. Київ»).
У говорах східнослов’янських мов утворено кілька однокорінних іменників до слова рукавиця: рос. рукавки (архангельське — « довгі жіночі рукавички», рукавиченки (рязан.), руковицы — «шкіряні рукавиці», рукависы, подрукавники — «малі рукавиці, які не доходять далі, ніж кисть руки»; укр. рукавчята, нараквиці ́ ́ «вовняні або суконні нарукавки на зиму»: білоруськ. рукаўкі, курави́цы ́ «в’язані вовняні рукавиці з одним пальцем».
У XVI ст. в російській мові з’явився синонім до слова рукавицы — вареги, варенги (до середини XIX ст. слово було нормативним) «рукавиці в’язані або повстяні, які одягають під шкіряні»: Пятеры рукавици съ варегами; Воровски онъ же воръ Савка, изъ избы вынесъ татемъ шапку… да рукавицы барановые съ исподницы съ вареги; Монаху Зосиму… дано… рукавицы варенги. Ці слова ще й досі зустрічаються подекуди в говірках російської мови: ва́ре́га, варьга, варежка ́ ́ ́ — «вовняна або пухова рукавиця з одним або п’ятьма пальцями, яку одягають для тепла під шкіряну або замшеву рукавицю; нижні рукавиці», вареги ́ «мисливські рукавиці з прорізом, призначеним для вивільнення руки при стрільбі», варги, ́ ва́ренги, варенки, ́ варюшки, ́ ва́ря́ги, варяшки, ́ воришки, ́ вархи. ́ Відповідні назви зустрічаються і в білоруських говорах: варушки, ́ варешки, ́ варашки. ́ В українських говірках це слово не зафіксоване. Деякі дослідники пов’язують слова варега, варежка та ін. з іменником варяг— назвою вихідця із Скандинавії і тлумачать їх як « варязька рукавиця» (М. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. Пер. с нем. и дополнения О. Н. Трубачева, Т. I. М., 1964; Г. П. Цыганенко. Этимологический словарь русского языка. К., 1970). Інші дослідники вважають, що іменник варежка міг походити в давньоруській мові від дієслова варити — «захищати, боронити, берегти», і тоді досліджуване слово етимологічно означає «те, що захищає руку» (Этимологический словарь русского языка. Под руководством и ред. Шанского Н. М. Т. 1, вып. 3. М., 1968); В. Я. Дерягін пов’язує слово вареги (варежки) з дієсловом варить «кип’ятити» (Названия рукавиц в русском языке. — В кн.: Диалектная лексика 1973. Л., 1974).
З XV ст. в пам’ятках російської мови фіксується слово пьрстатица (перстатица) «рукавиця» — похідне від пьрьсть «палець». В словниках XVIII ст. відзначається слово перстчатки, яке пізніше спростилось у сучасне перчатки «одяг для руки з п’ятьма відділеннями для вальців». У говорах сучасних східнослов’янських мов відзначені такі словотворчі варіанти цього слова: рос. перстянки (архангельськ., іркут.), перечанка, перечитка ирханг.), білоруськ. пярчаткі «в’язані рукавиці» та ін.
У говірках російської, української та білоруської мов існує багато слів на позначення одягу для руки та її частин. Вони мають різне походження: від назви матеріалу, з якого виготовлені, — рос. ватники ́ (костром.) ветошницы ́ (волог.); падерешки, ́ подерешки, ́ подерушки ́ «рукавиці, пошиті з полотна»; портяни́цы, портянки, ́ портянухи, ́ портяшки ́ (архан., волог., костром.); дубленицы, дублянки ́ ́ «шкіряні рукавиці»; замшанки; собаченицы, ́ собачины ́ «рукавиці з собачої шкури» (архан., кіров.); сукманны ́ рукавицы, суконки ́ (архангельське; холстянки, холщанки, холщевики, холщевицы, холщевки ́ ́ ́ ́ ́ «рукавиці з полотна» (архан., волог., кіров., горьк.); кожанки, кожаницы, кожинки, кожинцы, накожни ́ ́ ́ ́ ́ ́ «рукавиці, пошиті з самої шкіри» (новг., перм., сиб.); волосянки ́ «рукавиці з кінського волосся», лосинки ́рукавиці, яка надівається на палець»; рос. однопалки ́ «рукавиці з двома відділеннями для великого і вказівного пальців»з укр. надолонка ́ «кожа, вирізана для лагодження лицьової сторони рукавиць»; рос. долонька ́ «рукавиця», надoлонка, надолонок, ́ ́ надолонки ́ «рабоча рукавиця з шкіряною нашивкою» (архан., волог., перм., твер.), надолонник, надолонье; наладонка ́ ́ ́ «передня частина рукавиці, яка була на долонях», «латка на рукавиці з товстої шкіри», наладонье; ́ накулачник «вид особливого покриття, яке надягають на кисть руки, щоб не подряпати її, коли збирають лікарські трави та коріння, у вигляді « перчатки» і з голою долонею», «жіночі довгі рукавички», накула́шник (волог.); від дієслівних основ на позначення процесу виготовлення: рос. везанки, ́ везянка, ́ вязанки, ́ ́ вязаночки, вязанушки, вязенки, везяни́цы, вязянки, вязерка; білоруськ. вязенки, дзянкі, зянки, ́ ́ ́ ́ ́ ́ зяначки; ́ рос. плетенки, плетянки; білоруськ. плетки; рос. ва́леги, валежки, ́ валенки, ́ валенцы, валешки, валянки, валяшки ́ ́ ́ ́ «вовняні рукавиці»; катанки, котаны ́ ́ (архан., волог., костром.); обшивки ́ «вовняні рукавиці, обшиті тканиною», «рукавиці з матерії», «шкіряні рукавиці» (волог.), поволоченки ́ (волог.); кілька рідних назв утворені від дієслів із значенням «одягати»: рос. одевки, одежки, надевушки ́ ́ «рукавицы з тканини» (горьк., калін.), надевыши ́ (горьк.).

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space