СЕРДЕЧНИЙ — СЕРДЕШНИЙ — СЕРЦЕВИЙ

Названі пароніми мають спільний корінь сер(д)- та розрізняються завдяки суфіксам -еч/н, -еш/н, -ц/ев. Помітною є також різниця їх стилістичної маркованості, що визначає особливості їх мовного побутування.
Слово сердечний найчастіше уживається як позитивна характеристика людини, підкреслює чуйність, доброзичливість як основні риси її вдачі. В 11- томному Словнику української мови основними значеннями цієї лексеми вказано ‘ Добрий, чулий ( про людину та її вдачу) // Вірний, відданий ( про друга, дружину і т. ін.) // Сповнений доброзичливості, душевності, чуйності; задушевний // Щирий, непідробний // Який зворушує, розчулює ( про пісню, мелодію і т. ін.)’. Така широка семантична палітра зумовлює практично необмежене поле стилістичного функціонування цього питомо українського слова, що, зокрема, підтверджується відсутністю будь-яких обмежувальних ремарок при відповідному лексикографічному гаслі у словнику.
Так, сердечний природно і доречно звучатиме як конкретизуюче означення до лексем людина, друг, приятель, якщо мовець має на меті підкреслити добрі риси характеру, щирість у ставленні до людей тощо: Такий ніжний [Володко], …такий сердечний і милий, як ті пісні чудові ( І. Франко); З усього було видно, що попри силу духу оця жінка [Надія Світлична] — людина світла і сердечна (з журн.).
Прикметник сердечний часто уживається також як означення до абстрактних понять, зокрема тих, що називають відносини між людьми, їх ставлення одне до одного: почуття, дружба, взаємини, ставлення та ін. При цьому помітною є виразна позитивна конотація, якою збагачується висловлювання завдяки такому означенню: Як у дитячих літах, так і пізніше я жив в атмосфері теплих, сердечних відносин (М. Коцюбинський); Сердечна дружба пов’язувала багатьох українських поетів (з навч. літ.). Таку саму позитивну експресію виявляє сердечний у сполученні з словами подяка, вдячність, вітання, поздоровлення, уклін, зустріч, розмова, ставлення, побажання та ін.
А що ж у такому разі означають вислови сердечна рана, середечні справи? Адже розуміти їх як доброзичливі, щирі начебто некоректно. Цілком слушно, бо у цьому випадку сердечний має зовсім інше семантичне звучання — ‘ пов’язаний з почуттям закоханості; любовний’ (СУМ, т. ІХ, с. 131). У цьому значенні слово часто можна почути в усній розмовній мові, знайти у мові художніх творів чи етнографічних описів:…як не поспішно проходила батарея містом, комбат вважав за можливе вділити « один секунд» для Усманових сердечних справ (О. Гончар); Довго ще боліла Євгенові та сердечна рана… (А. Дімаров); Дівчата співають ворожбитських пісень, за різними прикметами примічають, чи здійсняться їхні сердечні бажання (О. Воропай).
Сьогодні спостерігаємо цікавий процес відходження на периферію мовного вжитку лексичного значення, поданого у СУМі, як одне з основних: ‘1. Прикм. До серце. // Пов’язаний з хворобами серця. // Признач. Для лікування серця’. Сьогодні це сприймається як мовна калька саме в термінологічних словосполученнях, де його заступає відносний прикметник серцевий: серцевий м’яз, серцеві тони, серцевий невроз, серцеві краплі.
Третій член паронімічного ряду — сердешний — менш семантично розгалужений, ніж оманливо спізвучний із ним сердечний. Тому й сфера його мовного побутування та коло сполучуваності виявляються значно вужчими. Так, його доречно уживати тоді, коли хочемо сказати про когось чи про щось — ‘ бідолашний, нещасний’: Сердешна Оксана так вдарилась у груди та впала в подушки, щоб мати не почула її голосіння (Г. Квітка- Основ’яненко); Неповита, заплакана сердешна дитина (Т. Шевченко); Сердешний професор надто захопився і, треба признатися, передав куті меду (Ю. Смолич).
Як бачимо, прості на перший погляд слова потребують уважного ставлення, бо сплутування їх може призвести до небажаних, а іноді й курйозних мовних огріхів.
Галина Сюта

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space