ТЕЛЕФОННА ТРУБКА ЧИ СЛУХАВКА?

У ‘ Словнику української мови’ в 11- ти томах знаходимо слово слухавка. Воно має стилістичну позначку розмовне й означає: ‘частина телефонного апарату, призначена для слухання і говоріння’ й обмежено позначкою. Однак у Східній Україні це слово рідко почуєш у розмовній мові, та й, натрапляючи на нього у творах художньої літератури, читачі з цього регіону переважно сприймають його як штучне.
Слово слухавка з’явилося під впливом польської мови, де воно має характерне для цієї мови наголошення на передостанньому складі — слухавка. У свою чергу назва слухавка постала, найпевніше, за зразком німецької мови, де відповідне слово означає « телефонна трубка» або « радіонавушники» (від німецького дієслова із значенням « слухати»). Німецький вплив пояснюється тим, що свого часу саме в Німеччині телефонія і радіосправа розвивалися найактивніше. Оскільки на західних теренах України був дуже відчутний польський вплив, у мові цього регіону ( зокрема, в художній літературі) це слово трапляється досить часто. Сьогодні воно активно вживається у художній та публіцистичній літературі незалежно від території, з якої походять автори творів.
Повернімося до тлумачення слова слухавка в академічному Словнику української мови: «частина телефонного апарата, призначена безпосередньо для слухання і говоріння». Однак говоріння і слухання не завжди здійснювалося за допомогою одного пристрою, який ми сьогодні називаємо телефонною трубкою. Старі фільми колоритно доводять, що раніше ці процеси відбувалися нарізно: окремо навушник і окремо мікрофон.
Одинадцятитомний словник для назви телефонної трубки фіксує також слово рурка, запозичене з німецької мови. Як свідчать дані картотеки Інституту української мови НАН України, воно активно вживалося у 20- их — на початку 30- их років минулого століття. Його знаходимо у творах Григорія Косинки, Івана Кочерги, Івана Ле, Семена Скляренка та інших авторів, які вживають словосполучення взяв телефонну рурку, повісив рурку, приклав до вуха рурку і т. ін. Тобто в епоху українізації телефонна трубка називалася телефонна рурка. Однак уже незабаром, у 40- і роки, особливо після війни 1941-1945 pp., в українській мові під впливом російської утвердилося термінологізоване словосполучення телефонна трубка, яке й сьогодні залишається нормою української офіційно-ділової, наукової, літературної мови. У живій розмовній мові його часто скорочують і кажуть просто — трубка: взяти трубку, покласти трубку.
Надія Сологуб

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space