Н. М. НЕРОВНЯ

НОВЕ ЖИТТЯ СЛОВА СВЯТО

Святом з давніх-давен називають день або дні торжества на честь або в пам’ять якоїсь події в суспільному чи особистому житті людей. На більшій території України, зокрема на Наддніпрянщині, це поняття довгий час позначалося словом празник, яке фіксується в Словнику української мови за ред. Б. Грінченка. Поряд уживалося й слово свято (засвідчене в Німецько- українському словнику Є. Желехівського та С. Недільського), що згодом стало літературною нормою. А слово празник залишилося в розмовному мовленні ( так воно подається в шеститомному Українсько-російському словнику та в одинадцятитомному тлумачному Словнику української мови). Не для простого трудового люду були свята в дожовтневі часи, і це знайшло своє відбиття в усній народній творчості, як от: «Пану і в будень свято, а в мужика і будень однято»; «Багатому свято, а бідному діла багато»; «Прибралася к святу в нову лату» та ін. Дореволюційні свята мали релігійний характер. Цим і пояснюється те, що в літературі дожовтневої тематики слово свято зустрічається переважно в сполученні з прикметниками церковний, різдвяний, великодній тощо. Напр.: «Коло різдвяних свят о. Василь трохи занедужав» (М. Коцюбинський); «Внизу річка шумить та гуде, звісно як після поводі, на великодніх святах» (Г. Квітка-Основ’яненко); «Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села» (О. Довженко); «Його [ чоловіка] непомітними хвилями оповивають чари й видіння купальських свят…» (М. Стельмах).
Радянські свята — це урочисті дні всіх трудящих нашої Батьківщини. Встановлені вони на честь визначних революційних подій і великих бойових та трудових звершень народу. До слова свято постійними епітетами стали світле, радісне, велике, всенародне, чудове, славне та ін. Напр.: «В дні великого, світлого свята, В дні обіймів народів-братів, Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів!» (М. Рильський); «Наше чудове свято Перемоги ми зустрічаємо., в умовах дальшого згуртування братніх країн соціалізму» («Комуніст України»); «На ознаменування прийняття Конституції ( Основного Закону) Союзу Радянських Соціалістичних Республік оголосити день прийняття Конституції — 7 жовтня всенародним святом» («Рад. Україна»).
За назвою місяця, в якому відбулися ті чи інші визначні події, увійшли в мову словосполучення: Травневе свято, Жовтневе свято, свято 8 Березня. Напр.: «Травневе свято в музиці війни, В розкотистій симфонії гармат Ввійшло в село» (М. Бажан); «Ми святкували Жовтневе свято, Дощик холодний колов голками. ..Дощі? Ми й бурі не побоялись! У серці Жовтень палає Травнем!» (М. Рильський). Святами є і щорічні та ювілейні відзначення початку, заснування, утворення, відкриття, появи чогось, народження та ін. Напр.: «На честь появи « Правды» було вирішено день 5 травня вважати святом робітничої преси» (Історія КПРС); «Сторіччя з дня заснування І Інтернаціоналу — свято всього світового робітничого і комуністичного руху» («Комуніст України»).
Назви свят, які відзначаються щороку одного і того ж числа і місяця, здебільшого починаються словом день: День Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, День Конституції СРСР, День космонавтики, День радіо та ін. Останнім часом утвердилось багато професійних свят, що відзначають, як правило, у певну неділю того чи іншого місяця, незалежно від числа. Назви таких свят також починаються словом день: День будівельника, День шахтаря, День учителя, День геолога та ін. Урочисто відзначаються трудові колгоспні свята: свято першої борозни — тобто перший колективний виїзд у поле, свято переджнив’я, свято жнив, свято обжинків (коли закінчуються жнива). На цих святах широко використовуються кращі традиції минулого — плетіння вінків, нажинання останнього снопа тощо. Все це супроводжується піснями, примовками, відбувається в атмосфері урочистості. Найпопулярнішим виробничим святом українського села стало Свято врожаю. Відзначають його восени, коли дбайливі руки справжніх господарів землі закінчують сільськогосподарські роботи. Радість від плодів колективної праці, бажання відзначити закінчення польових робіт, гордість за свій труд зумовили народження цього свята майже півстоліття тому. Це свято є ісвоєрідним виявом щедрості та гостинності нашого народу. Революційно-трудовим святам, їх морально-етичному змістові, художньо-естетичній формі належить велика роль у комуністичному вихованні трудящих. Багато свят утвердилось на відзначення пам’ятних дат у житті людей, а їх назви міцно закріплюються в мові. Це свято першого дзвоника, свято повноліття, свято прощання з школою, свято проводів до лав Червоної Армії та ін. У Олександра Довженка читаємо: «Володимир Ілліч казав: будуть свята квітів, цвітіння, свята плодів. В соціалістичному саду зімкнеться новий цикл людського життя — і благородне трудове виховання дитини, і відрадне, трудове в міру сил, буття старості». У наш час стають традиційними свята-огляди, свята-конкурси, і нові словосполучення з’являються в мові: свято квітів, свято книги, свято пісні тощо: «Особливе пожвавлення сьогодні на сонячних площах і вулицях столиці республіки. Тут почалося традиційне свято книги» («Рад. Україна»). Недавно у деяких містах почали відзначати свята вулиць. На цих святах провадять бесіди про людей, чиїм ім’ям названо вулицю, вшановують людей праці, читаються лекції і доповіді, організовуються ігри, народні гуляння.
Слово свято вживається і на означення самого торжества, влаштованого з якої-небудь нагоди або на честь когось: «На виставку прибули садоводи, агрономи і вчені з столиці. Це було свято Мічуріна. Торжествували помічники, учні» (О. Довженко); «В день наступний буде у Сурамі Велике свято — пам’ятник відкриють Незламній поетесі-войовниці… Дочці народу, Лесі Українці» (М. Рильський). Вживається слово свято також із значенням важливої, приємної події, що приносить радість, задоволення, напр.: «Син для Ганни Остапівни — найбільша відрада, ним живе, ним гордиться. І хоч далеко він, і служба така, що все може статись, зате коли озветься ось, як сьогодні, то це для матері свято» (О. Гончар).
У переносному значенні слово свято може означати почуття прекрасного, радості, піднесення та ін. Широко використовується воно в цьому значенні поетами і письменниками як художній засіб:
Ізнов весна, знов жайворонки в полі, —
А з кожною весною ближче нам
До того, що ми звемо майбуттям, —
До свята серця, розуму і волі
(М. Рильський);
«Виходить [ чоловік] з борозни поважний, із святом на всьому зарослому обличчі» (М. Стельмах).
Щодо правопису слово свято не викликає труднощів: як вимовляється, так і пишеться. В однині наголошеним є перший склад, у множині наголос може падати як на перший, так і на другий склад ( свята ́ — свята, святам ́ ́ — свята́м, святами ́ — святами, на ́ ́ святах ́ — свята́х); прислівник часу свята́ми має наголошеним другий склад. У назвах революційних свят і знаменних дат, пов’язаних із визначними подіями в житті всього радянського народу або міжнародного робітничого руху, перше слово пишеться з великої літери: Жовтневе свято, Міжнародний жіночий день, Перше травня, День Конституції СРСР. Назви професійних свят, що починаються словом день, пишуться також з великої літери: День медичного працівника, День металурга, День будівельника. Назви ж місцевих свят пишуться здебільшого з малої літери: свято повноліття, свято жнив. З великої літери, як правило, пишеться і назва популярного свята, що завершує роботи у полі,— Свято врожаю.
У іменника свято є омонім — прислівник свято, що означає « з любов’ю», «з пошаною»:
Народ російський. Ми серця свої
Злили з твоїм урочисто і свято, —
Найбільше щастя — жити у сім’ї,
Де ти зовешся нашим рідним братом
(М. Гірник);
«Він бачив Леніна і свято береже його в серці для своїх дітей та онуків» (Д. Прилюк).
СВЯТА ́ ЧИ СВЯТА
́
В українських акцентованих пам’ятках кінця XVI ст. іменник свято у відмінкових формах множини послідовно вживається з наголошеним коренем. Кореневе акцентування у множині (Різдвяні свята, Великодні ́ свята, Зелені ́ свята) має ́ ця лексема у лексикографічних працях кінця XIX — початку XX ст. (у Словниках М. Левченка; М. Уманця і А. Спілки; Словнику української мови за ред. Б. Грінченка). Уперше подвійне наголошування (свята ́ і свята) ́ подає І. Гануш (1884). Сучасні українські словники засвідчують різне наголошування названого слова. У виданнях « Правописний словник» Г. Голоскевича, «Словник наголосів» М. Погрібного, «Українська літературна вимова і наголос» кодифіковано наголос свята, а в Орфографічних словниках 1968 p., 1994 p. — свята. «Орфоепічний ́ ́ словник» М. Погрібного і словник-довідник « Складні випадки наголошення» С. Головащука рекомендують: свята ́ і свята, ́ ́ різдвяні свята, ́ ́ але два свята. ́ В одинадцятитомному Словнику української мови простежується непослідовність щодо засвідчення наголосу в множині згаданого іменника: Зелені свята ́ (т. III, 554) і Зелені свята ́ ́ (т. IX, 105). Така розбіжність у наголошуванні того самого слова пояснюється хитанням мовних норм. Хоч словники переважно рекомендують у множині кореневий наголос свята, протягом ́ двох останніх років по радіо і телебаченню послідовно чуємо лише флексійне наголошування свята. ́ Це впливає і на поширення флексійного наголошування в мовній практиці. Однак варто пам’ятати, що в українській мові існує прикметник святий, у жіночому роді — свята, а ́ мова не любить такого збігу в акцентуванні, бо має бути різниця в наголошуванні іменника і прикметника, які збігаються за написанням.
До речі, колись прикметник святий мав кореневий наголос. Ще й досі таке наголошування виступає як церковне. Можливо, через відштовхування від кореневого наголосу іменника свято у множині (свята́) прикметник святий ( свята́) і перейшов у тип із флексійним акцентуванням.
Не виключена можливість протиставлення форм однини й множини, коли наголос виконує розрізнювальну функцію: свята, ́ родовий відмінок однини — свята́, називний відмінок множини.
Отже, не варто захоплюватися флексійним наголошуванням іменника свято у множині — свята, як це роблять наші диктори радіо і телебачення, оскільки рекомендованим треба вважати кореневий наголос у множині — свята, а ́ прийнятним ( можливим) — свята́.
Василь Винницький

СВЯТО ЧИ ПРАЗНИК?
Ці слова часто варіюють у вживанні. Інколи в межах одного контексту можуть вживатися обидва слова. Наприклад, у статті Василя Скуратівського « Дідух — наш теплий дух» (часопис «Слово просвіти») читаємо: Водохреща. Цей празник припадає на 19 січня. А в заключному абзаці статті маємо: На цьому, власне, й завершувався найпоетичніший цикл значущих свят. Тому напередодні цих празників усім весело. Поряд на цій же сторінці часопису вміщено матеріал авторки зі Львова, в якому регулярно вживається слово свято. Можна згадати також рядки поезії Дмитра Павличка, в яких виразне ототожнення слів празник і свято: Свято матері моєї — Спаса,/ Празник яблуні та калача.
Доречним буде долучити до розгляду тексти перекладів Святого Письма. Ось як перекладає місце про свята Господні з книги Левіт Іван Огієнко: І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої. Шість день буде робитися робота, а для сьомого — субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити.
Іван Хоменко в своєму перекладі до відповідного місця наводить таке зауваження: Празники — святкові дні: субота, пасха та свято опрісноків, сніп первоплоду, п’ятдесятниця, судний день, свято кучок. І далі: Господь сказав Мойсеєві: Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Празники Господні, за яких ви скликатимете святі збори, — ось вони, мої празники. Шість день можна працювати, а сьомого дня — субота цілковитого спочинку, святих зборів: ніякого діла не робитимете. Іван Хоменко варіює в своєму перекладі слова празник і свято. Тимчасом Іван Огієнко вживає лише слово свято.
Варто зауважити також, що донедавна українська мова в переважній більшості українських церков не звучала. Тому говорити про співіснування в ній слів празник і свято важко. Слово празник прийшло з церковнослов’янської мови і підтримувалося впливом російської.
Звичайно, зараз непросто розібратися в усіх можливих тонкощах вживання слів празник і свято, зважаючи на корінні зрушення в суспільному житті нашої країни.
Словник синонімів української мови подає слова свято і празник як синоніми, але з ремаркою розмовне до слова празник. Ця ремарка окреслює сфери вживання цих слів. Наприклад, ми не скажемо про державні свята, що це — празники. Принаймні в офіційних текстах. Тобто слово свято, можна сказати, універсальне слово, придатне для будь-якої сфери спілкування. Звучить воно виразно урочисто, зокрема і тому, що утворене від прикметника святий.
Тимчасом слово празник — дуже давнє. Воно, мабуть, давніше, ніж розрізнення між українською і російською мовами. Але дуже активізувалося саме в російській мові. Етимологи часто виводять його від порожній ( тобто празник — це насамперед ‘ вільний від роботи день, порожній’. Тут варто навести для порівняння рос. праздный ‘ порожній, пустий, бездіяльний’. Є і в українських діалектах слова празний « лінивий; бездіяльний». Воно трапляється, зокрема, у творах Івана Франка.
Отже, слова свято і празник в українській мові виступають як синоніми. Але слово свято стилістично нейтральне, універсальніше, вживане в усіх стилях української літературної мови, в усіх сферах спілкування.
Надія Сологуб

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space