ШЛЯХ — ДОРОГА — ПУТЬ

Синонімічні в своїй основній суті слова дорога, шлях — позначають «смугу землі, по якій їздять і ходять». Дорогу, шлях прокладають у потрібному напрямку, їх будують (насипають, підвішують, щоб було зручно і людям, і транспорту пересуватися). Так виникають підвісні дороги (шляхи), канатні, трамвайні, тролейбусні та ін.
Смуга для пересування, взагалі сполучення може бути також у водному та повітряному просторі — тоді йдеться про водні або повітряні (морські, річкові) шляхи.
Спеціалісти з будівництва та експлуатації доріг (шляхів) називаються дорожники (шляховики). Дорожні (шляхові) бригади з дорожніми (шляховими) майстрами та робітниками ведуть дорожнє (шляхове) будівництво, дорожньо-будівні (шляхобудівні) роботи — комплекс робіт на спорудженні автомобільних доріг (шляхів). Вони здійснюють дорожньо-ремонтні роботи. Саме таке словосполучення побутує в мовній практиці, хоча паралельно вживається вираз ремонт шляхів.
Чому автодорожній інститут, але Міншляхбуд? У власних назвах користуються прийнятими умовними найменуваннями, не допускаючи синоніми (Держшляхбуд, автодорожній інститут). Усталені словосполучення: дорожні знаки (а не шляхові), вулично-шляхова мережа міст. Є шляхопровід, але немає дорогопроводу.
Поняття напряму руху, маршруту передається в основному словом дорога, хоч цілком правомірним є вживання слова шлях: «Шлях у місто мені вже знайомий був, нічого було питати дороги» (Панас Мирний).
Російські вислови дорога домой, обратный путь, на обратном пути, (не) по пути, половина дороги (пути), счастливого пути по-українському звучать відповідно так: дорога додому, дорога назад (а не — зворотна дорога), по дорозі назад, повертаючись назад (а не — на зворотній дорозі), (не) по дорозі, (не) по путі; половина дороги (шляху), щасливої дороги або просто: щасливо.
Як синонімічні назви відтінюються ці іменники в поетичній мові: «Спільна дорога в усіх [дівчат], та окремий у кожної шлях» (М. Рильський).