Г. Т. ЯЦЕНКО

ПРО ЗНАЧЕННЯ І НАПИСАННЯ ТИМ ЧАСОМ

Словосполучення тим часом1, виконуючи в реченні функції обставини часу, поповнило список прислівникових словосполучень, набуло нового лексичного і граматичного значення, стало означати поняття часу, яке не збігається з сумою значень займенника той і іменника час в орудному відмінку. Семантика його збагатилася, розширилася. Прислівникове сполучення тим часом може виражати поняття: у цей час, за цей час, поки, поки що, тимчасово. Відтінками значень виступають ще: тоді, водночас, разом з тим, у той же [самий] час і т. ін.
Найчастіше тим часом вживається як прислівник у значенні а) «у цей час»: «Порайся швидше, Маріоро, бо поїдемо на виноградник, а я тимчасом запряжу коні» (Коцюбинський)2; «Курей тимчасом із десяток Прийшло напитися води. Уздрів Мірошник цих паньматок: — Бач, капосні, — кричить, — куди…» (Глібов); « Оленчук тимчасом ходить по подвір’ю, — там щось полагодить, там копне землі» (Гончар); «Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї, кохалася… а тим часом Батько умирає» (Шевченко); б) «за цей час»: «Ви якось писали, що добре було б до 3- ої книжки додати автобіографічну замітку.., я вважаю, що це було б зайве… Краще, на мою думку, обмежитися переднім словом д-ра Франка, яке, сподіваюся, він таки вилагодить, бо йому, як бачу з листа до моєї Пані, тільки брак часу… Тимчасом я постараюсь прислати Вам повістку, що піде першою до 3- ої книжки; вона називається « Дорогою ціною» (Коцюбинський); «А Гмиря виждав, ніби навмисне, щоб кожен тимчасом зміг збагнути собі жах і безпорадність становища» (Головко); в) «одночасно», «водночас», «у той же [ самий] час»: «Жінка Шакули Уляна, злюща суха баба, порається коло печі, виймає хліб і тимчасом сердито виливає свою журбу і злість сусідці» (Коцюбинський); г) «разом з тим», «тоді»: «Кухар укинув в окріп рибу і підкинув в огонь очерету. Огонь запалав і затріщав. Риба швидко закипіла. Тимчасом він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу й склав її в стябло» (Нечуй- Левицький); д) «поки що», «поки»: «Фотографій замовте, будьте ласкаві, 6 тимчасом. Єсть деякі дефекти в тому знімку, то я щось не знаю, чи замовляти більше» (Леся Українка); «Посилаю Вам тимчасом маленький нарис « В путах шайтана» (Коцюбинський); «М’ясце травицею прикрив [ Вовк], А сам спочинуть ліг тимчасом» (Глібов); «Тимчасом упивайтесь, друзі, Життям, як маєво, легким» (Рильський, переклад з Пушкіна); є) «тимчасово»: «В Юзинім покоїку спала тепер і Зоня, «тимчасом», поки мала приїхати все ще не знайдена французка-гувернантка» (Леся Українка).
Прислівник, як відомо, прилягає до дієслів та іменників ( займенників, числівників), видозмінюючи і ускладнюючи їх значення; бувають випадки, коли зв’язок прислівника з тим словом, до якого він прилягає, послаблюється. Тоді прислівник стає вставним словом. Таким вставним словом може бути і прислівник тим часом, наприклад: «Простояли ми три дні в Кумицях. Грицько піджидає знов знакомих людей, — не прийшли вражі сини. А сам, тимчасом, щовечора ходив, а світом вертався» (Марко Вовчок); «Нехай крутить [ шкапа] головою, стриба і басує. Ти, тимчасом, піску в жменю: Гарапник тройчатий Сплети з піску, як з ременю, коня поганяти» (Гулак-Артемовський).
Втрачаючи самостійне лексичне значення, прислівник може служити для виділення якогось повнозначного слова у реченні — зосереджує на ньому увагу, увиразнює його семантику. У цих випадках прислівник набуває значення або підсилювально-видільних часток (« таки», «навіть», «уже»), або означальних (« саме», «якраз», «якраз саме», «справді», «власне»). Частки цього типу найчастіше стоять у реченні або безпосередньо перед тимсловом, яке виділяють чи підсилюють, або відразу ж після нього, а інколи відносяться й до всього речення. Наприклад: «Тимчасом світ, як день, тільки сонце щось забарилося» (Панас Мирний); «А день тимчасом схиляється до вечора, надходить умовлена година, відбувається жадане» (Яновський).
Прислівникове сполучення тим часом може виступати також у значенні сполучника. Перехід прислівників у сполучники відбувається тоді, коли прислівники втрачають своє лексичне значення і виступають у новій синтаксичній функції — для вираження змістових відношень між частинами складного речення.
Розглядаючи, зокрема, сполучники часу в російській мові, О. М. Пєшковський зауважував: «Усі сполучники часу виникли з прислівників і до цього часу зберегли значною мірою свій самостійний характер, так що являють собою швидше сполучні слова, ніж сполучники. Багато з них і зараз уживаються як прислівники, і нерідко тільки інтонація, що виражає підрядність, робить їх сполучниками»3.
Значення багатьох похідних сполучників залежить від того, що багато з них є одночасно і прислівниками4.
Прислівник тим часом дуже часто виступає в ролі сполучника або сполучного слова. Саме в такому значенні тим часом широко фіксується в мові багатьох письменників як дожовтневих, так і сучасних. Про сполучник тим часом зауважується в підручниках5, у наукових публікаціях6 і в словниках7.
Сполучення тим часом, виступаючи у складі часового сполучника тимчасом як, виражає одночасність дій, процесів, про які говориться в головному і в підрядному реченнях. Напр.: «Панса ( якусь хвилину мовчить, зрушений, прислонивши трохи обличчя тогою, тимчасом як Прісцілла силкується встати йому назустріч)» (Леся Українка).
Вживається сполучник тимчасом як і в підрядних реченнях часу, що мають відтінок допустовості або протиставлення: «Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста, І мозок виїда, і серце пригаша. А хтось казатиме, що це розпуста, Тимчасом як болить примучена душа» (Кримський).
Як сполучник сурядності тимчасом виступає синонімом до сполучників а, але, проте, однак, одначе і вживається в реченнях із протиставленням одночасних подій або при суб’єктивному підкресленні протилежного тому, що має бути або на що сподіваються. Напр.: «Живу я в хаті з п. Ольгою, тимчасом ми одна одній не заважаєм, — з нею легко жити, не знаю тільки, як то їй зо мною» (Леся Українка).
Тим часом, як і інші слова ( наприклад, проте), може і відігравати й допоміжну сполучникову роль, поєднуючись з іншими сполучниками ( наприклад, за — а тим- і часом) для вираження протиставлення: «Чи знає вона мене? Вона думає, що знає, а тимчасом помиляється» (Коцюбинський); «Гостиниці показують, що Щавниця — ще не Європа.. Матраци тверді, напхані соломою.. Укривала для вкривання тоненькі, літні, а тимчасом в горах бувають холода, як восени» (Нечуй-Левицький).
Дуже часто сполучники тимчасом, а тимчасом стоять на початку речення, в чому виявляється їхня прислівникова природа. Розглядаючи сполучники такого роду в російській мові, О. М. Пєшковський писав: «Є в мові немало слів, що дістали сполучниковий відтінок порівняно недавно і збиваються ще то на прислівник, то на вставне слово. Маючи ще малу, так би мовити, сполучникову силу, вони не можуть зливати поєднуваних речень в щось ціле і тому вживаються переважно після паузи, хоч в окремих випадках можуть створювати і складні цілі»8. До такого ж висновку прийшов і Л. А. Булаховський, який відзначав, що ці сполучники « вживаються звичайно на межі більш або менш виразних інтонаційних понижень або після членувань, близьких до фразових»9. В українській мові до такого типу сполучників належить і сполучник тимчасом. Наприклад: «Радянські танки, пробиваючись лісисто-гірською бездоріжною місцевістю на північ від Будапешта, досягли Дунаю. Тимчасом нижче по Дунаю, на південь від Будапешта, сапери протягом одної ночі навели переправу» (Гончар); «Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи. А тимчасом це факт» (Коцюбинський); «Знаю, що мрія та могла б мене хтозна-куди завести. А тимчасом — не завела ж» (Тичина).
Повнозначні частини мови, втрачаючи своє первісне граматичне й лексичне значення, можуть набувати того чи іншого емоційного або експресивного забарвлення і виступати в ролі емоційних вигуків. Категорія вигуків поповнюється за рахунок повнозначних, службових або модальних слів.
Прислівник тим часом із значенням « поки», «поки що» зрідка вживається в ролі вигука, що виражає прощання на короткий час. Напр.: «Настасія Юліанівна: А я не прощаюся. Зараз тут буду з Клавдією. Лисенко: Ні, ні, пані, ми й не думаємо прощатися з вами, ми вас дуже хочемо бачити… Тимчасом, пані, тимчасом… (Вклоняється)» (Смілянський).
Багатозначність словосполучення тим часом особливо помітна при перекладі з української мови на російську. Показовий щодо цього лист М. Коцюбинського до В. М. Гнатюка від 14 лютого ( ст. ст.) 1908 р., в якому письменник тричі вжив тим часом у різних значеннях. Для наочності подаємо уривки з цього листа паралельно з російським перекладом.
На мій лист до Криворівні з Славути ( де я сидів літом) Я и подумал: наверное, человеку нездоровится или Ви не одписали. Я й подумав собі — певно, чоловікові некогда — напишет позже, а в это время свалились нездужається або ніколи — напише пізніше, а на меня всякие беды, болезни, хлопоты…
тимчасом прийшли на мою голову всілякі лиха,
слабості, клопоти…
Служба ледве-ледве дає шматок хліба, а література… А между тем факт, что мои русские переводчики соромно навіть признатися представникові культурної получают в несколько
нації. Єдиний спосіб писати по російськи, але коли я раз больше, чем я за оригиналы,
досі цього не робив, то вже й тепер не зроблю. А
тимчасом факт, що мої російські перекладачі дістають
в кілька раз більше за переклади, ніж я за оригінали.
Що з д-ром Франком? Хтось мені переказав, що він Пока же приветствуйте его от меня и пожелайте хворий. Я так стривожився цею звісткою. Не пишу до скорее поправиться.
нього, бо боюсь його клопотати, але Вас прошу
написати мені, як тепер його здоров’я. Тимчасом
привітайте його од мене і побажайте швидше одужати.
Так само в Марка Вовчка натрапляємо на вживання в одному реченні сполучника тимчасом як і прислівника у ролі обставини часу: «Тимчасом як інші хлопці билися із собою, немов півні,.. або, як ведмеді, посідали одно’дного за які цяцьки, або гралися та пустували хорошенько, Остап тимчасом усе походжав, та поглядав, та замишляв».
Подібні приклади можна знайти також у Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, П. Грабовського та ін.
З питанням про кваліфікацію тієї чи іншої мовної одиниці тісно пов’язане питання про її написання.
Як свідчать наведені вище приклади, в сучасній практиці не завжди дотримуються однакового написання прислівникового сполучення тим часом та його партикуляризованих і кон’юнктивованих відповідників. І це природно. Адже чинний « Український правопис» дає рекомендацію тільки щодо написання прислівникового сполучення тим часом (§ 20, п. 15, прим. 4). Що ж до часток, сполучників і вигуків, утворених на базі словосполучення тим часом, то їх написання ніде не регламентується10. Слід рекомендувати роздільне написання компонентів словосполучення тим часом, вживаного в прислівниковому значенні, і злите написання компонентів складних слів — часток, сполучників чи вигуків, — які виникли на базі словосполучення з прислівниковим значенням.

У брошурі В. М. Русанівського « Нове в українському правописі» (К., 1962, стор. 19) є згадка про те, що « в складному сполучнику тимчасом як іменник з узгоджуваним займенником пишуться разом».

А. М. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, вид. 7, М., 1956, стор. 477.

Див.: В. В. Виноградов, Русский язык, 1947.

Див., наприклад, Б. М. Кулик, Курс сучасної української літературної мови, ч. II, К., 1961.

Див.: Ф. П. Медведев, Система сполучників в українській мові. К., 1962.

Див.: І. М. Кириченко, Орфографічний словник, 1961; І. Погрібний, Словник наголосів, К., 1959; «Українсько- російський словник», т. VI, 1963.

А. М. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, вид. 7, М., 1956, стор. 477.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space