ТОЧКА ЗОРУ — ПОГЛЯД

Донедавна журналісти у газетних та журнальних публікаціях, письменники у своїх друкованих творах, державні діячі в усних промовах та й ми, пересічні мовці, у щоденному спілкуванні не замислюючись вживали паралельні вислови з моєї точки зору, на мій погляд. Тому не всім різали вухо висловлювання на зразок: цікавий з точки зору дипломатії період історії; поділяємо точку зору міжнародного співтовариства; обговорили суперечливі точки зору стосовно ядерної політики. Такі слововживання вважалися нормативними, властивими системі української літературної мови. Тим паче, що « офіційний статус» словосполучення точка зору підтверджувався мовною практикою багатьох періодичних видань, які застерігали читачів: «Редакція може не поділяти точку зору автора».
Віднедавна спостерігаємо намагання уникати у мові цього вислову як невдалої кальки з російського точка зрения. Можливо, думка про калькування є надто категоричною — адже наша мова має свій, незалежний від інших лінгвістичних систем багатющий арсенал лексичних, словотвірних, синтаксичних, стилістичних засобів. До того ж аналогічні конструкції спостерігаємо і в англійській (point of wiev), і в багатьох інших мовах. Тому, очевидно, не варто однозначно зараховувати точку зору до росіянізмів. Але сучасна тенденція до уникнення точки зору і заміни його питомо українським погляд видається доволі поширеною. І багато хто говорить і пише по-українському з погляду, на мій погляд, поділяти погляд, обговорити суперечливі погляди і под.
Найновіші перекладні словники до російського точка зрения також фіксують відповідник точка зору, однак лише як другорядний після погляд. А мова ЗМІ засвідчує засвоєння цієї мовної норми: «Україна не поділяє поглядів Російської Федерації на проблему Чорноморського флоту; «З економічного погляду більш ніж очевидним є інтерес Альянсу до повної трансформації ВПК».
Галина Сюта

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space