НАДІЯ ПОЛІЩУК ПАН, ТОВАРИШ, ДОБРОДІЙ

У сучасній літературній українській мові існує звертання пан, пані, панове, характерне для більшості мов Європи: польської, чеської, словацької та ін.
Найважливішим аргументом на користь саме цього звертання є його традиційність. Зокрема, звертання пан є мовною формою міжнародної ввічливості, для якої характерні правила, що, не будучи юридично обов’язковими, використовуються в міжнародній практиці внаслідок їх практичної зручності на засадах взаємності чи за бажанням держави, що їх застосовує. Отже, саме це звертання обране як найзручніше. В офіційних промовах прийнято вживати титулування Його величність і форму ввічливого звертання пан біля прізвища чи звання.
У дипломатичних документах Богдана Хмельницького звертання пан часто вживане: Ясновельможний милостивий пане і добродію (17.03.1648, листи Б.Хмельницького); вельможний пане коронний стражнику а нам вельмимилостивий пане і приятелю ( листи Б.Хмельницького, 17.06.1648); мосці пане атамане кошовий з старшим і меншим нам велце зичливіє мосце панове і браття ( листи Б.Хмельницького, 27.05.1654). Як бачимо, для наведених сталих формул властивий перелік повних титулів, наявність таких полонізмів, як велце, мосці, зичливі, а також подвійні формули звертання пане і приятелю, пане і добродію, пане і брате. Перша форма пане надає офіційності та ввічливості, а друга — приятелю, добродію, брате — щирості, доброзичливості, інтимності.
У приватних листах ХVIII ст. звертання пане, пані теж дуже поширені й використовуються для всіх верств суспільства: моцh п~нh писару полковий стародубовский, мой зичливий приятелю ( Приватні листи ХVII ст. — № 67, 1737 р. — К.: Наук.думка, 1987).
Дипломатичні документи Української Народної Республіки свідчать,що найбільш поширеними були звертання з словами пан та добродій. Перше з них характерне для урочистих випадків, друге мало більш повсякденний ужиток. При цих словах найчастіше виступають прикметникові означення високодостойний, високоповажний, вельмишановний: Вельмишановний пане посол! Міністерство має честь звернути рівночасно Вашу, вельмишановний пане посол, увагу про недопустимість повідомлення про такі справи телеграфним шляхом ( Листи послів УНР, 13.05.1921); До високоповажного пана друга Степана Смаль-Стоцького представника Західноукраїнської Республіки ( Листи послів УНР, 18.07.1921); До високодостойного друга пана президента Галицької республіки у Відні (Листи послів УНР, 28.09.1921). Звертання панове, поважні панове вживались рідше: Поважні панове! Я вважаю за відповідне до заміток мойого черкаського товариша додати таке ( Листи послів УНР, 23.09.1921). До високих осіб духовного сану, а також до Головного Отамана УНР звертались Ваша ексцеленціє!: Ваша ексцеленціє! Делегація Уряду Польської Речі Посполитої підписала 6 жовтня 1920 року прелімінарії мирового договору ( Листи послів УНР, 06.07.1921).
У сучасних дипломатичних документах знаходимо звертання Ваша ексцеленціє до президента України: Його ексцеленція пан Президент України. Вельмишановний пане Президенте! З нагоди національного свята передаю Вам щирі побажання благополуччя для українського народу. Президент Республіки Польща ( Голос України, 22.08.1992).
Поряд із звертанням пан уживалось друг, друже, що має народну основу: Друже козаче, чому голову схилив? До речі, звертання друже було запроваджене серед УПА. У загонах січових стрільців було поширене звертання пане: Пане командире! Дозвольте звернутися! Після дискусій та обговорень у сучасному Статуті української національної гвардії закріплена форма звертання пане.
Отже, звертання пан, пані, панове в українській мові в офіційно-діловому стилі вживалось досить активно. Останнім часом сфера функціонування цього звертання розширилась, проте існує думка, що звертання пан, пані чуже для українців. Особливо це звертання ігнорувалось в радянський період України.
Звернімось до етимології цього слова. Етимологічний словник слов’янських мов за редакцією О.Н.Трубачова свідчить, що слово *g ъpanъ виникло в праслов’янський період й існувало в старочеській, чеській, польській, словацькій мовах. Ймовірно, що воно запозичене з давньоіранської мови під час скіфських походів ще в V ст. до н.е. через тюркські мови і означало « пастух худоби».Дещо по-іншому тлумачить це слово словник польської мови О.Брюкнера. Зокрема, він вказує, що слово пан з’явилось у ХV ст. і спершу так називали урядника аварського хана, що збирав данину «zupan», а потім каштеляна урядника замку. У словнику чеської мови Ф.Махека теж зафіксоване слово пан, що з ХV ст. вживається як назва титулу.
В українській мові це слово активно почало використовуватися також із ХV ст. Словник староукраїнської мови засвідчує, що пан — «службова особа, або офіційна форма називання або звертання до чоловіка, що належав до феодального суспільства» (т.2, с. 125).
Отже, слово пан і в польській, і в українській, і в чеській мовах почало функціонувати приблизно з ХV ст. спочатку в ролі звертання до високих осіб, а пізніше і звертання до простих людей як вияв поваги.
Словник Б.Грінченка свідчить, що це слово особливо прижилося і усталилося на кінець ХIХ ст. Цікавими є форми з традиційними українськими суфіксами: панонько, паненя, паночок, пануся, панусенька та ін. Як титул старих поважаних людей використовуються слова панотець, паніматка і похідні від них — панотченько, паніматочка: А в нашої паніматочки один синочок ( П.Чубинський); Люде добрі, сусіде любезні, панове старики, жіночки паньматки, і ви, парубоцтво чесне, і ти, дівча молоденьке ( Г.Квітка-Основ’яненко). У чеській мові ( див. Словник чеської мови Ф.Махека) існують форми panimama, pantato. Ці слова вказують на вияв поваги до найрідніших людей.
Усна народна творчість також багата звертанням пан, пані: Добрий вечір тобі, пане- господаре ( колядка); Ой та ваша пані-господиня, що ясна зірка в небі ( щедрівка); Ой сини, пани-молодці! Чи добре вам у дорозі починало? (дума). Українські письменники використовували ці звертання у формах, близьких до народних: А втім, як знаєш, пане-брате, не дурень, сам собі міркуй ( Т.Шевченко); Панове-браття, треба щось почати ( Леся Українка); Коли хочете, то справді випивайте по чарці, панове-сватове ( Г.Квітка-Основ’яненко).
Словник української мови трактує слово пан як застаріле звертання до осіб привілейованих верств суспільства. Проте з наведеного матеріалу бачимо, що це звертання було характерне для всіх верств населення.
Отже, звертання пан, пані має багату і давню історію вживання: набуло українських форм, семантично нейтральне і тому дуже поширене в наш час.
Слово добродій — праслов’янське. Етимологічний словник слов’янських мов за редакцією О.Н.Трубачова свідчить, що слово виникло в праслов’янський період й існує в сербській, хорватській, чеській, польській, словацькій, болгарській мовах. Але тільки в українській мові вживається як звертання. Зокрема, словник Б.Грінченка перекладає його як благодетель і сударь. Крім того, воно має цілком живомовні форми добродієчко, добродієчка, а також звертання — Ваше добродійство — Ваша милость. Словник староукраїнської мови ХIV-ХV ст. фіксує тільки слово доброденство — добродіяння.
Звертання добродій активно використовувалось у часи Богдана Хмельницького: Найясніший милостивий королю, пане наш милостивий і добродію ( листи Б.Хмельницького, 12.06.1648); Ваша світлість, милостивий князю Заславський, а нам вельми милостивий пане і добродію ( Листи Б.Хмельницького, 13.06.1648). Як бачимо, добродіями називали дуже поважних осіб. У листах українських письменників маємо такі форми: Добродію, ось посилаю обіцяні вірші ( Леся Українка); Високоповажний добродію! Пишу до Вас кілька слів у справі ( М.Коцюбинський); Шановні добродійки і добродії! Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників — Іваном Франком ( М.Коцюбинський).
Етимологічний словник польської мови Ф.Славського підкреслює, що це слово існує в польській мові з ХV ст. і позначає титул, а в діалектному мовленні — священика.
Отже, семантика звертання добродій, добродійка вказує на те, що ми звертаємося так до знайомих людей, про яких знаємо, що вони роблять добро, а також і до незнайомих, закликаючи їх бути доброзичливими: Шановні добродії! Сьогодні відбудеться засідання кінолекторію.
Звертання товариш у радянський період України вживалось як в офіційному, так і в повсякденному мовленні. Проте, не завжди доцільно. За словником Б.Грінченка: Товариш. 1. Товарищ. 2. Член общества, участник предприятия ( Т.4, с. 259). У Словнику української мови — « людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях, співучасник чого-небудь: компаньйон, спільник» (Т. 10, с. 260). Отже, товариш — це член колективу. Цікавою є етимологія цього слова: towar — табун, худоба; подібні, такі, як усі. Так пояснює етимологію цього слова словник польської мови О.Брюкнера.
Вживання слова товариш як звертання в українській мові має багаті національні традиції. У народних піснях козаки, чумаки, січові стрільці зверталися до своїх побратимів товаришу, товаришеньку і цим указували на повагу, довір’я, дружбу: Товаришу вірний! Не покинь мене в землі чужій ( пісня); Чуєш брате мій, товаришу мій! (Б.Лепкий). Часто козаки з словом товариш звертались до коня як до дорогої і близької істоти:
А тим часом із діброви
Козак виїжджає:
Під ним коник вороненький
насилу ступає.
«Ізнемігся, товаришу!
Сьогодні спочинем:
Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.
(Т.Шевченко).
У творах українських письменників звертання товариш, товариші вказує на дружні стосунки між близькими людьми:
Други, товариші і кревні,
Батьки, сини, куми, свати
На віки — вічні незабвенні.
А може, хто із суєти
В огонь шпурляє різну збрую, одежу, обув
дорогую.
(І.Котляревський)
Слід сказати, що звертання товариш уживалося в різних формах:
Ой два нас, два нас, товаришеньки,
два нас…
Вандруй, вандруй третя, дівчинонько
до нас!
(Народні пісні в записах М.Шашкевича);
А ну розкажи мені, товаришок, все своє життя ( С.Васильченко).
Проте в кінці ХIХ — на початку ХХ ст. слово товариш почало набувати дещо іншого семантичного забарвлення у спілкуванні революціонерів: «..скрізь оточила його атмосфера густа і своєрідна, все — небезпека і боротьба… Вона одіпхала од нього родину, у ній розплились колишні звички й потреби молодого життя, розвіялось навіть прізвище власне. Кирило, «товариш Кирило». —Хіба він звався коли інакше» (М.Коцюбинський); І що тепер повелось: — товариші, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною, яке там товаришування ( Леся Українка).
У радянський період звертання товариш стало обов’язковим, офіційним, нав’язаним для усіх. Всіх записували до свого колективу: Шановні товариші! Розпочнемо збори; Товаришу голова ради загону! Піонерський загін на лінійку вишикувався; Товаришу лейтенант! Дозвольте йти?
Словник української мови вказує, що слово товариш уживалося перед прізвищем людини для підкреслення належності її до свого, радянського чи партійного середовища (Т.10, с. 160).
Отже, в радянський період слово товариш нівелювалось, втратило своє багате семантичне забарвлення. Всі стали членами « великого колективу», «як усі». До речі, до жінок теж звертались словом товариш. За російським зразком це звертання часто вживалось у називному відмінку: Товариш голова, товариш секретар. Тим часом у документах Богдана Хмельницького і в документах послів УНР використовувся кличний відмінок товаришу: Високоповажний пане товаришу Головний Отамане ( Листи Б.Хмельницького, 13.07.1621).
У період УНР слово товариш означало « заступник»: Міністерство закордонних справ має честь сим повідомити Вас, пане голово, що представником міністерства закордонних справ призначений товариш міністра Ейхельман ( Листи послів УНР, 09.04.1921); Призначається Володимир Темницький товаришом [товаришем] міністра закордонних справ (Листи послів УНР, 10.05.1922).
Словник української мови наводить одне із значень слова товариш у сполученнні з прикметником бунчуковий або значковий як назву старшинського звання.
Отже, використовуючи слова пан, товариш, добродій як звертання потрібно враховувати їх семантичні особливості. Пан, пані звертаємося в офіційному мовленні, обов’язково — у дипломатичній практиці; добродій — у повсякденному вжитку, товариш — до членів колективу.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space