ВАРТИЙ УВАГИ, АЛЕ ВАРТІСНА РІЧ

В українській мові прикметники вартий, варт і вартісний мають різне значення і різну лексичну сполучуваність. Коли хочемо сказати, що якась істота чи явище варта, варте чогось, які заслуговують на щось або своїми якостями цілком відповідають кому-або чому-небудь, вживаємо присудкові слова: Не бути тому до віку, щоб пан, — насильник, деспот, — сам давав народу волю! Її добути треба, в бою відбити, вирвати! Їй богу, воля варта трудів і жертв!.. (В. Шевчук); Пити не пив [Медвідь], але як при оказії зійдеться з людьми, як вип’є чарку, як зачне говорити, то варт було послухати (Б. Лепкий). Частиною складеного присудка може бути і прислівник варто: варто послухати вчителя, варто зосередитись на експерименті. Традиційно закріпилося й інше значення слова вартий — ‘який має певну цінність, коштує щось’: До мене з хусткою вв’язався [Чорне сало]: «Візьми та й візьми, для тебе увесь Кам’янець обнишпорив, поки таку знайшов. Одні китиці чого варті! » (М. Стельмах); Зі мною скрізь [у Відні] возяться так, наче я й справді щось варт (М. Коцюбинський). Зі словами вартий, варт усталилися українські фразеологізми: не варта шкурка вичинки (що-небудь не коштує витрачених на нього праці, часу і т. ін.); не вартий ламаного гроша (шага, шеляга, мідного п’ятака, копійки), мізинця не вартий (не має ніякої цінності). Такі вислови характерні для художнього, розмовного стилів: .. обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка, дочка поганої бублейниці, з якою він уже п’ять років судиться, котру він знає «як облуплену», на його компетентний погляд, мідного п’ятака не варта, так от ця Варка задрипана посмілилась жити в покоях його зятя, поважного крамаря другої гільдії! (М. Хвильовий); — Послухайте, — заспівав завліт. — Наша суперечка й шеляга не варта. Хай він буде заступником керуючого! — Чудова ідея, — сказав драматург, — і головне — оригінальна (А. Крижанівський). Іноді вартий вживається у значенні ‘потрібний, важливий’: Що ж вдієте, там цензура повикидала з неї [з книжки] усе найбільш цінне, найбільш варте (М. Коцюбинський). Вартісний — прикметник, утворений від іменника вартість, зберігає його лексичне значення: той, що має ‘виражену у грошах ціну чого-небудь’, ‘позитивну якість, цінність’. У діловій мові поширені вислови: вартісні відношення, вартісні показники, у вартісному виразі. Активно вживається слово вартісний і в мові ЗМІ: .. не кожне велике місто, як відомо, удостоюється такої вартісної речі, як телецентр. Найчастіше встановлюють менш потужні ретранслятори (з журн.); Цінова політика, здійснювана в Україні, а тут ми були попереду всього світу, розтрощила вартісну та відтворювальну структуру народного господарства, різко погіршила пропорції суспільного продукту (з газ.). Відмінності у значеннях слів вартий і вартісний виразно демонструє такий газетний вислів: Окремі вартісні речі нічого не варті в нашому житті. Тетяна Коць

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space