ВАТІВ ЧИ ВАТ?

В українській мові функціонує значна кількість термінів на позначення фізичних величин. Сферою їх ужитку є не тільки спеціальна і навчальна література, а й розмовна мовла.
До середини 50- х років у науковому і публіцистичному стилях такі іменники, як і інші чоловічого роду другої відміни, у родовому відмінку множини мали закінчення -ів, підтвердженням чого служать приклади з науково-популярних видань того періоду, напр.: «Сила струму від 0 до 10 амперів, напруга від 0 до 10 вольтів» (Фізика в шк., 1946); «Частота звуків вище 15000 герців» (Фізика в шк., 1947). Пізніше, певно, під впливом російської мови виникають і варіантні, нульові форми: «— Електрика? — здивовано вигукнув Іван Шелгунов. — Ват 25 не менше» (Наука і життя, 1960); «Нині точно встановлено, що людський організм здатний відчувати постійні магнітні ( напругою приблизно 10 тисяч ерстед) та електричні ( напругою приблизно 10 кіловат на метр) поля» (Наука і сусп., 1967); «Передавач, що працює на частоті тільки тобі відомих мегагерц* (О. Гончар); «Заряджений мільярдом людських вольт» (М. Бажан).
Дослідження фактичного матеріалу сучасної української літературної мови дають підстави констатувати, що в усній і в письмовій формах переважає нульове закінчення термінів у формах родового відмінка. Однак як нормативне положення такий висновок не можна прийняти безапеляційно, оскільки в лексикографічних працях маємо іншу картину. Так, наприклад, «Словник-довідник з українського правопису» С. І. Головащука (1989) подає паралельні фіксації: амперів — ампер, ватів — ват, вольтів — вольт, кіловатів — кіловат, кіловольтів — кіловольт, омів — ом, тоді як в « Орфографічному словнику української мови» (1975) та « Орфоепічному словнику» М. І. Погрібного (1984) рекомендації однопланові — тільки з закінченням — ів. Непослідовність спостерігаємо і в словнику « Українська літературна вимова і наголос» (1973), де одні форми рекомендується вживати з флексією -ів (амперів, вольтів, кіловольтів, омів), а для інших нормативною подана нульова форма ( ват, кіловат). Згідно з новим виданням українського правопису (1990) паралелі допускаються лише в окремих термінах ( ватів — ват, кіловатів — кіловат), а решта фізичних величин оформляється в родовому відмінку множини за правилами іменників другої відміни.
Статистичний аналіз, проведений нами шляхом суцільної вибірки з 357 журналів «Наука і суспільство» за останні три десятиріччя, дозволяє зробити висновки, що одиниці виміру в родовому відмінку множини легко набувають обох форм (амперів — ампер, ватів — ват, вольтів — вольт, герців — герц, децибелів — децибел, ерстедів — ерстед, кіловатів — кіловат, мегаватів — мегават, омів — ом, рентгенів — рентген тощо) і співіснують з незначною перевагою однієї з словоформ. Тільки поодинокі лексеми не мають паралелей: бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів. Російські мовознавці щодо формування правопису відповідних фізичних термінів виділяють окремі періоди: 80-ті роки XIX ст. — електричні терміни вперше з’являються на сторінках єдиного на той час журналу « Электричество» і мають у родовому відмінку множини закінчення — ов; 20-ті роки XX ст. — ці назви входять у науковий обіг з нульовою флексією: 50—60-ті — нульовий генетивний варіант аналізованих слів закріплюється в граматиках як єдина нормативна правильність.
В українській мові цей процес відбувався по-іншому. В перші десятиріччя нинішнього століття одиниці виміру набувають форми з — ів, а потім, як свідчать кількісні показники, обидва варіанти функціонують паралельно, до того ж і на сьогодні існує невизначеність щодо цієї проблеми в нормативних посібниках і граматиках.
Оскільки мовна норма ґрунтується, зокрема, й на кількісних критеріях писемної і усної мови, треба, очевидно, визнати в сучасній українській мові варіантні форми родового відмінка множини для іменників назв фізичних величин.
Наталя КАЗИРОД

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space