ВИБАЧАТИ — ПРОБАЧАТИ — ПРОЩАТИ — ДАРУВАТИ

У повсякденному офіційному чи неофіційному спілкуванні ми користуємося загальноприйнятими мовними формулами етикету будь ласка, будьте ласкаві, зробіть, будь ласка, прошу, добрий день, добраніч та ін.
На позначення вияву поблажливості до чиєїсь провини сучасні словники вказують синоніми вибачати, пробачати, прощати, дарувати.
Цей синонімічний ряд утворювався поступово. Дієслова вибачати, пробачати прийшли в українську мову з польської в різний час. Як свідчить « Етимологічний словник української мови», слово пробачати «старіше» (з XVI ст.), ніж його сучасний дублет. Лексема вибачати (з XVII-XVIII ст.) вживалась у двох значеннях: «вижидати, вибирати», а також « дарувати, прощати». У мові-джерелі вибачати означало « бачити, роздивлятися, розпізнавати». До приходу в українську мову дієслово вибачати вживалося із значенням, аналогічним до « недобачати, пропускати», властивому лексемі пробачати (ЕСУМ, І, 369).
Жоден з найперших українських словників (« Лексис» Л. Зизанія, «Лексикон» П. Беринди, «Синоніма словеноросская») не фіксує цих запозичень. Словники XIX— початку XX ст. (наприклад, Словник П. Білецького-Носенка, Словарь за ред. Б. Грінченка) наводять обидва слова як рівнозначні.
У процесі функціонування в українській мові запозичення вибачати, пробачати синонімізуються з лексемами прощати й дарувати.
Доля цієї синонімічної пари склалася інакше. У давній мові лексема прощати вживалася у значеннях: а) пробачати гріхи, якусь провину; б) допускати, дозволяти; в) жаліти, щадити; г) зцілювати ( Материалы для словаря древнерусского языка ( далі — МСДЯ), II, 1374-1375); Словник староукраїнської мови, II, 263-264). Слово дарувати мало чотири загальномовних значення. «Словарь древнерусского языка» (XI-XIV ст.) фіксує такі: а) обдаровувати, жалувати; нагороджувати; б) давати, віддавати, дарувати; в) посилати; г) у сполученні з інфінітивом — давати можливість щось зробити. У « Матеріалах» І.Срезневського знаходимо ще одне значення — « дарувати волю, свободу, звільнити з ув’язнення» (МСДЯ, І, 630). «Словарь» Б. Грінченка фіксує такий семантичний обсяг цього слова: 1) дарувати; 2) давати, нагороджувати, жалувати; 3) чимось жертвувати; 4) прощати, вибачати; 5) дарувати життям, душею — пощадити. (І, 359). СУМ подає дарувати у значенні «вибачати, прощати», яке супроводжується позначкою розм (II, 213).
Тому можна припустити: семантична близькість обох дієслів була основою розвитку додаткового значення « пробачати провину, виявляти поблажливість» у лексемі дарувати та причиною витіснення її на периферію синонімічного ряду із розмовною стильовою закріпленістю.
У сучасній українській мові вибачати, пробачати — абсолютні синоніми. СУМ засвідчує повний збіг їхніх лексичних значень — « виявляти поблажливість до кого-небудь, прощати щось» (СУМ, І, 348, VIII, 112), однакову синтаксичну сполучуваність, напр., з додатком в орудному відмінку без прийменника: Вибачаю тобі, бо з дурноти се зробив, а не із злої волі ( І. Франко) або вживання без додатка: Пробачай, що я нагримав зопалу ( Леся Українка). Друге значення цих дієслів — « виражати сумнів, протест, незгоду з ким-, чим- небудь»: Чому се ти позбувся спадку? А може ти, пробач, його розтринькав, як то буває молодий звичай? (Леся Українка); Вибачайте, кричіть собі. Я слухать не буду. Та й до себе не покличу ( Т. Шевченко). Сучасні тлумачні словники подають паралельні похідні утворення від цих слів, пор.: вибачатися — пробачатися, вибачення — пробачення, вибачливий — пробачливий та ін.
Основні значення дієслів вибачати, пробачати та прощати збігаються. Але детальний аналіз цих синонімів виявляє семантичний компонент, який диференціює цей синомічний ряд. В українській мові тільки дієслово прощати має такий відтінок значення — « не поставити на карб більшу провину» (Словник П. Деркача, 152) Пор.: «Тепер боги не так уже грізно дивляться на нього, а скорботна смиренна великоброва богоматір в простенькій селянській хустині, здається, теж прощає гріхи» (М. Стельмах) та « Прохаю вибачити за клопоти, що чиню Вам так часто» (М. Коцюбинський). Підтверджує це й уживання вказаних синонімів у функції уточнення, пор.: «Я з тих, що ніколи не прощають і не вибачають за зраду в коханні: ніколи до смерті» (Н.-Левицький).
Отже, ці лексеми мають спільну семантику, але різняться відтінками значень.
Аналіз дієслівного синонімічного ряду вибачати, пробачати, прощати, дарувати показує, що його семантичним ядром є запозичення вибачати та пробачати, які в українській мові стали абсолютними синонімами, а процес синонімізації лексем прощати та дарувати зумовив подальшу семантичну й стильову диференціацію складників синонімічного ряду.
В усному та писемному мовленні українців усталилися такі синонімічні вирази: вибачте, що я так сказав ( сказала); пробачайте на цім ( сім) слові; прошу пробачити; пробачте за грубий вираз; простіть мені; даруйте мені; даруйте на слові; даруйте провину. Синонімічні дієслова вибачати, пробачати, прощати, дарувати вносять у спілкування відтінок ввічливості, поваги, доброзичливості.
(Світлана Терещенко)

 

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space