ВІДГУК — ВІДЗИВ

Ще у сьомому випуску щопіврічника « Культура слова» (1973 p.), що тоді називався « Рідне слово», Д. Гринчишин писав про особливості керування цих іменників: вони можуть поєднуватися із прийменниками на та про: відзив І. Франка про Марка Вовчка, відгук про автореферат тощо. Словосполучення з прийменником на ( відгук на автореферат) кваліфікується як розмовна форма, що з’явилася під впливом вислову рецензія на дисертацію.
Варто підкреслити не граматичну подібність слів, а те, що слово відгук відсуває свій відповідник на друге місце. У Словнику синонімів української мови ( К, 1999) читаємо: «Відгук (критична стаття, зумовлена появою якоїсь книжки, виступом громадського діяча тощо), відзив, рецензія». У такому випадку варто вживати прийменник про: відгук про дисертацію, відгук про книжку та ін.
У слові відгук це значення не основне, але посідає окреме місце в лексикографічному джерелі. А от у слова відзив воно є відтінком одного із його лексичних значень. Та й рекомендувалося на першому місці, оскільки воно співзвучне із російським отзыв.
Тому, думаємо, недоречно у документації Вищої атестаційної комісії України рекомендувати слово відзив, пор.: «Проект відзиву обговорюється на засіданні вченої ради провідної установи або на засіданні її наукового підрозділу. Цей факт обов’язково зазначається у відзиві» («Бюлетень ВАК України», №2, 2000).
Світлана Бибик

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space