І. Й. ОЩИПКО

УНИКАЙМО ПОМИЛОК У МОВЛЕННІ

В українській мові часто вживається багатозначне дієслово робити, яке має значення: 1) виконання якоїсь дії: «Семен міркував.., як би підбити громаду, щоб вона щось робила, не чекала, згорнувши руки, лихої години» (Коцюбинський); 2) виготовлення чогось: «Молодиця… Грається, співає, Робить возики ( Шевченко); 3) віддавання сили комусь: «Плакала, що робить на чужих…» (Коцюбинський).
Проте це слово нерідко використовують у значенні працювати — «бути десь на службі, займати посаду»: «Я роблю (замість працюю) токарем на заводі» (усне мовлення); «Де ти робиш?» (замість працюєш). Чітко видно відмінність у значенні цих слів у такому контексті: «— А ви де працюєте? — Я? Ніде. — А робите що?» (Корнійчук).
Іноді замість працювати у контекст вводять слово трудишся, яке вживається тоді, коли треба вказати:
1) що людина проводить час у праці: «Тисячі молодих будівників трудяться тут дні й ночі» (Довженко);
2) що витрачено сили для створення чогось: «Най же самі потрудяться щось зготувати» (Коцюбинський).
Сполучення типу трудитися ковалем, учителем, агрономом не відповідають нормам української мови. Пор.: «Одинадцять років трудився він ковалем при тракторній бригаді» (з газет).
Слово останній має кілька значень. Основні з них:
1) кінцевий: «Комсомольці групи докладають усіх зусиль, щоб останній екзамен скласти добре» (з газет);
2) попередній: «Як були ми останній раз на прогулянці, то він не пізнав мене у темряві» (Мирний); 3) найновіший, такий, що лише появився: останні вісті, остання мода; 4) тільки що згаданий: «Це робилося для того, щоб відвернути увагу вчителів. Проте останні не мовчали, а писали у відповідні організації» (з газет). Не можна вживати в сучасній українській літературній мові слово останній у розумінні інші, решта, хоч зрідка з таким значенням використовували його письменники-класики ( див. «Українсько-російський словник», К., 1963, т. VI, стор. 169). Пор.: «Якщо цей так відповідає, то які ж тоді знання в останніх» (замість в інших, у решти); «Минулого року показники нашої ланки були не дуже хорошими, але проти останніх ( інших) ланок артілі ми йшли попереду» (з газет).
Не завжди правильно користуються словом відкритий. Пор. невдало вжите слово відкритий: «Півдня чайна була відкрита» (замість відчинена); «Приємні риси обличчя, відкритий (замість відвертий) погляд, у якому можна вловити пустотливі іскорки».
Прикметник відкритий вживаємо в словосполученнях типу відкрита книжка, відкритий зошит, відкриті партійні збори, відкрите засідання суду, відкритий лист та ін., але: відверта ( не відкрита) людина, відвертий (не відкритий) погляд, відчинені (не відкриті) двері, вікно, крамниця тощо.
***
У споріднених українській і російській мовах є чимало близьких за звучанням слів, що мають різне значення. Тому, добираючи слова у кожній мові, треба зважати на лексичне значення їх у тій мові, якою говоримо чи пишемо.
Особливої уваги заслуговує вживання слів при перекладі з однієї мови на іншу. Пор.: человек идет — людина йде, снег идет — сніг іде, трамвай идет — трамвай іде, время идет — час іде і под. Але в російській мові слово идти має ще значення « бути до лиця», яке в українській мові передається словами личити, пасувати. Наприклад: «Эта блузка вам идет» — «Ця блузка вам личить ( пасує)». Пор.: «Ганна була в білому, досить довгому платті, яке дуже личило їй» (Гончар); «Та чому його називали Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім’я до нього не пасувало» (Яновський).
Російському прикметникові круглий відповідає український прикметник круглий: круглий стол — круглий стіл, круглий сирота — круглий сирота, але в деяких сполученнях рос. круглий передається укр. цілий: касса работает круглые сутки — каса працює цілу добу (хоч часто неправильно вживають круглу добу); работал над этим круглий год — працював над цим цілий рік.
Одне із значень слова подписаться у російській мові « укласти угоду на доставку певного видання з попередньою платою»: «Он подписался на газети и журнали». В українській мові дієслово підписатися з таким значенням не вживається. Це значення передається словом передплатити: «Він передплатив газети і журнали». Відповідно рос. подписка газет ( книг) — укр. передплата газет ( книжок), подписчик — передплатник.
Російському багатозначному слову следующий в українській мові відповідають різні слова: 1) на следующий год — у наступному році; 2) повестка дня следующая — порядок денний такий; 3) на следующий день — другого, наступного дня; 4) следующий номер программы — черговий, наступний ( дальший) номер програми.
Багатозначним є і російське слово текущий, яке в українській мові мас різні відповідники: 1) в текущем году — цього року; 2) текущий счет — поточний рахунок, текущая политика — поточна політика; 3) текущий момент — сучасний момент.
Різними словами передається в українській мові і російське дієслово (по) терять: 1) потерять книгу — загубити книжку; 2) потерять на это надежду — втратити на це надію.
***
Українська мова належить до мов, багатих на лексичні синоніми-слова, різні за звучанням, але близькі за значенням.
Синонімами користуємося не тільки для того, щоб указати на відтінок певної ознаки чи дії, на своє ставлення до висловлюваного, наприклад: «Ми погинемо ріпниками, а ти здохнеш багачем» (Франко), а також для того, щоб уникнути повторення такого самого слова чи однокореневих слів: «Надворі віхола снігом шпурляє і крутить, а дідові Жилі хоч би що… Вони вже звикли до читок, сьогодні навіть журилися, що люди не зійдуться через завірюху» (Збанацький); «Зміненим голосом він промимрив: — Але чому?.. — О так, можу пояснити, пролепотів вірник, забуваючи про нинішню цілоденну спеку» (Франко); «Думав доля зустрінеться, спіткалося горе» (Шевченко).
Напевне, нікому не сподобається такий уривок з учнівського твору: «П. Грабовський у творі « Я не співець чудовної природи» говорить, що він не може описувати прекрасну природу, коли йому з ума не йде тяжке життя народу. Поет говорить, що нехай буржуазні письменники говорять про « райські сни і куточки благодатні», але де люди плачуть, там вже немає краси. П. Грабовський говорить, що письменник повинен збуджувати свідомість людей».
Чи не можна замінити дієслово говорити іншими словами, щоб уникнути повторення!
А чи милозвучні такі речення: «Значення цього винаходу досить значне» (одне з цих близькозвучних слів можна замінити його синонімом: значне — велике, важливе і т. д.); «Досі наш читач міг прочитати цікавий і змістовний матеріал» (замість «завжди можна було прочитати»; «Прекрасну ініціативу виявило Львівське обласне видавництво, видавши (замість випустивши в світ, надрукувавши) твори Николи Вапцарова»; «Працюємо ми вже не один тиждень. І можна зробити (замість дати) оцінку роботи»; «Його характеризують (замість « йому властиві») риси характеру справжньої людини».
Добираючи синонім, необхідно зважувати на те, з яким словом він буде поєднуватись у словосполученні. Наприклад, прикметники прудкий, бистрий, жвавий указують на ступінь швидкості, але добір кожного синоніма залежатиме від семантики іменника: «Вмить до стола прудкою ходою підійшов Замфір» (Коцюбинський); «І хто їй розкаже, і хто теє знає, Де милий ночує: чи в темному гаю, Чи в бистрім Дунаю коня, напува» (Шевченко); «За хвилину на порозі стояла дівчина років п’ятнадцяти з кісками віночком жвава, рухлива»
(Гончар). Дієслово любити, наприклад, може мати при собі додаток, виражений іменником із будь-яким значенням: любити дівчину, дочку, письменника, творчість, школу, борщ і под. Але при його синонімі кохати, як правило, вживаються іменники — назви осіб: кохати дівчину, дружину, сина.
Використовуємо синоніми, нерідко контекстуальні, і в тих випадках, коли грубі слова чи вирази треба замінити такими, що пом’якшують висловлювання, не викликають неприємних почуттів. Уміння добирати такі слова свідчить про культуру мовлення і про культуру поведінки людини. Слово брехати емоційно негативно забарвлене, таму його часто замінюємо іншим: говорити неправду, вигадати, відійти від істини, помилитися та ін. У значенні дурний вживаємо наївний, дитячий, нерозумний. У художній літературі часто натрапляємо на сполуки, які можна замінити одним словом, але які автор вживає з певною стилістичною настановою ( образність, емоціональність): «Ви в наймах виросли чужії, У наймах коси побіліють (пор.: посивієте), У наймах, сестри, й умрете!» (Шевченко); «Так-то заробляє гуцул-керманич на хліб насушний… Не один скупався в Черемоші навіки» (пор.: утопився) (Ковалів); «Вистріляли Кавунові хлопці всі покладені їм у житті набої, добре потрудилися і попадали спати на віки вічні» (пор.: мертві) (Довженко).
Використання однокореневих слів нерідко призводить також до тавтології — повторення певної думки близькими за звучанням словами: «Де ти, хмелю, зиму зимував» (Нар. пісня). У смисловому відношенні в тавтологічних виразах одне слово є зайвим. Так, у сполученні зиму зимував смислове навантаження несе дієслово зимувати, а іменник зиму посилює сказане. Тавтологічні сполучення виправдані тільки тоді, коли вони увиразнюють текст, посилюють емоційність, затримують увагу на сказаному: «Мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином Сидить собі в старій ряднині» (Шевченко); «Дружбою ми здружені, Батьківщино- мати» (Тичина). Тавтологію, використану без настанови, без потреби, слід розглядати як стилістичну помилку. Повторення близькозвучних слів із тим самим значенням заважає розумінню тексту, обезбарвлює його: «Селянський рух широко поширився тю всій Україні»; «Низ і Евріал — дружну друзі»; «У вересні і жовтні в усіх парторганізаціях відбулися звітно-виборні партійні збори»; «Люан приблизився ближче».
Нерідко думку повторюють різними за звучанням словами. У такому сполученні одне слово є зайвим, воно не поширює змісту висловлювання, а повторює вже сказане: «А. Збруєв створив переконливий образ молодого чесного юнака» (зрозуміло, що юнак тільки молода людина); «Колоденська свиноферма за січень місяць вийшла на перше місце» (відомо, що січень — це місяць); «Стопроцентної успішності добився 7 клас, де всі учні встигають» (підрядне речення повторює зміст головного); «Декілька років тому назад (?) наша сільрада була передовою»; «Усі комуністи парторганізації є членами агітколективу» (комуністи — це члени парторганізації).
Подібні висловлення неправильні, помилкові; їх треба уникати, дбаючи про виразність і чистоту мови.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space