ВІДМІТКА — ПОЗНАЧКА

У сучасній українській мові частіше вживається слово позначка, а не відмітка. У мові ці слова виступають як синонімічні, хоч і мають різні відтінки значення. Відміткою називають той або інший знак, яким щось відмічають, наприклад: Михайло… відвідував лекції в університеті і таки за весь час навчання… назбирав відміток у матрикулі за три семестри. Астрологи відмічають положення планет відносно зір на зоряній карті, вчителі — відвідування учнів у журналі, діловоди — ознайомлення-неознайомлення, схвалення- несхвалення, проходження через когось чи щось певної документації Так само вживаються вислови: відмітка у робочому плані, відмітка у табелі, відмітка у перевіреній вчителем письмовій роботі учня, відмітка директора у звіті працівника
організації тощо.
Позначка — не « мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось» — тлумачить Словник української мови в 11- ти томах. Наприклад: «І вели вони [ хлібороби] свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то щоб не збитись з ліку, вони кожен день позначали на піску, що був на березі струмка, позначками».
Позначками можуть бути вишиті чи нашиті спеціальні знаки на одязі, білизні; різноманітні візерунки на квітах; подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені кимось, слід, відбиток чогось: «Червоні, рожеві, білі з червоним обрамленням, рисочками і цяточками,.. з червоними позначками і навпаки … Цвітуть камелії». Отже, кажемо: позначка на робочому одязі людини, позначка у словнику, позначка на листі, позначка на пляшці, позначка на ящику з певним продуктовим або промисловим товаром тощо.
Проте доволі-таки прозора семантика слів відмітка, позначка, яка історично зберігається (пор. у Словнику Б. Грінченка: відмічати — отмhчать, отмhтить; позначати — обозначать, обозначить, намhчать, намhтить), не оберігає їх від ототожнення. Наприклад, коли йдеться про цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якої-небудь споруди над умовним рівнем, то правильно буде вжити слово позначка, а натомість маємо: «Район цей — один із наймальовничіших на Закарпатті … біля Виноградова височить укрита буковим лісом Чорна гора з абсолютною відміткою 568 метрів».
Коли йдеться про цифрові позначення певних меж, надають перевагу слову « позначка»: «… черга на спорудження садових будиночків сягнула за 20- тисячну позначку, тоді як через слабкість матеріально-технічної бази побутовики здатні на рік спорудити лише 250 (!) таких будиночків».
Отже, в сучасній українській літературній мові лексеми відмітка, позначка функціонують як поняттєві синоніми, передаючи додаткові смислові відтінки. їх кореневі морфеми виділяють і підкреслюють відповідну характерну рису позначуваного словом поняття: відмітити знаком і зробити позначку. Звичайно, якщо в офіційно-діловій сфері спілкування йдеться, зокрема, про знак, який засвідчує проходження документації через когось чи щось, правильно буде вжити слово відмітка. Інші стилі теж вимагають вживання того чи іншого слова відповідно до контексту.
Тетяна Коць

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space