Ставлення — відношення

Ці іменники є синонімами, що означають « характер поводження з кимось, вияв думки про когось або щось і їх оцінку». Однак ці слова нерівноправні щодо вживання їх у мові. В українській літературній мові дожовтневої доби слова ставлення ще не існувало, і отже, зрозуміло, для передачі цього значення вживалося слово відношення. Твори української дожовтневої ( почасти й пожовтневої) класики дають нам чимало прикладів уживання цього слова: «Часом у мене з’являється якесь дуже скептичне і суворе відношення до сеї драми, і мені здається тоді, що в ній більше промахів, ніж чого доброго» (Леся Українка); «Мої відношення до товариства, з яким довелося довгий час прослужити укупі, не сприяють сьому з морального боку» (Мирний); «Щось рідне, братерське, батьківське вона відчула в відношенні до Суворого» (Досвітній). Поряд з відношенням у даному значенні вживалося також слово відносини: «Всі ці причепки редактора я передбачив, знаючи його погляди на газету і відносини до мене» (Коцюбинський); «Головним почуттям моїм до нього були жалощі, якісь тонкі, пекучі, що проймали кожен момент моїх відносин до нього» (Леся Українка); «Кривдунський, усупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини судді до мужички, щоби на неї насварити» (Мартович).
У пожовтневий час у цьому значенні широко вживається нове слово ставлення, а відношення і відносини залишилися у мові й понині в інших значеннєвих функціях, особливо як слова-терміни ( арифметичне відношення, виробничі відносини і под.). Слово ставлення тепер рекомендується як таке, що найбільше відповідає нормі сучасної літературної мови. Наприклад: «Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього» (Яновський); «А скільки їх, класичних прикладів чулого, людяного ставлення Володимира Ілліча до звичайних радянських людей!» («Літературна газета»);
«Життя зросло багатогранне.
В нім людське ставлення гуманне
до всіх, хто дійсно йде за мир,
росте і в глибину, і вшир»
(Тичина).
Вживаючи слово ставлення, іноді без потреби супроводять його книжно- канцелярським зворотом з боку. Особливо недоречним є цей канцелярський штамп у художніх текстах: «Мачуха, проте, вже, видно, звикла до цього, провинність її минулого мовби вимагає саме такого ставлення з боку пасербиці». Або: «І чимдалі Варя втягувалась в роботу, тим більше й до неї самої змінювалось ставлення з боку чабанів». Як у першому, так і в другому реченні треба було замість ставлення з боку пасербиці, ставлення з боку чабанів написати просто ставлення пасербиці, ставлення чабанів.
Неправомірне вживання слова відношення (замість потрібного ставлення) іноді призводить до двозначності або й викривлення думки, що видно з такого прикладу: Прошу доповісти про твоє відношення до нової раціоналізаторської пропозиції вашої бригади. Може скластися хибна думка, ніби йдеться не про те, як оцінює один з членів бригади раціоналізаторську пропозицію своїх колег, а про те, чи має він якийсь стосунок до підготовки цієї пропозиції.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space