ВИКОНАВСЬКИЙ — ВИКОНАВЧИЙ

Помітна уже на перший погляд морфемна різниця між названими паронімами ( суфікси -ськ- та -ч-) позначається і на їх лексичному значенні, зумовлює особливості мовного побутування.
То у яких випадках уживання цих слів є нормативним?
У Словнику-довіднику з культури української мови ( Д. Гринчишин та ін. — Львів, 1996) прикметник виконавський має тлумачення ‘ який стосується виконання планових завдань або художнього виконання’ (с. 63). Саме таке значення він виявляє у частотних для сучасного літературного слововживання сполученнях виконавська майстерність, виконавське мистецтво, виконавський колектив тощо. Їх можна прочитати у мові преси, почути по телебаченню чи в усному розмовному спілкуванні: Пісня сподобалася слухачам не так своїм змістом, як завдяки виконавській майстерності співака» (з газ.).
Схоже за звучанням слово виконавчий уживаємо тоді, коли йдеться про комітет, лист, команду, кадри, механізм і т. ін., які на практиці реалізують виконання рішень, постанов, директив, здійснюють керівництво чимось. Цей прикметник усталився передусім в офіційно- діловому ( зокрема, юридичному, політичному, господарсько-економічному) мовному обігу, ставши невід’ємним елементом цілого набору відповідних штампів та кліше: виконавчий орган державної влади; виконавчий комітет блоку «Батьківщина», виконавчий механізм закону тощо.
Правники також часто послуговуються цим прикметником у складі фахового терміносполучення виконавчий лист (юридичний документ, що містить наказ суду).
Як бачимо, подібність звучання слів не гарантує їх значеннєвої рівнозначності, смислової взаємозамінності, а навпаки, може створювати труднощі у практиці слововживання.
Галина Сюта

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space