ВИПАДОК ́ ЧИ ВИПАДОК ́

В українській мові своєрідну акцентну конкуренцію витримав іменник випадок. Лексикографічні джерела кінця XIX — початку XX ст. реєструють: випадок ́ (Словник М. Левченка), випадок ́ (Словник Є. Желехівського і С. Недільського), випадок ́ ( Словник М. Уманця і А. Спілки), випадок ́ (Словник за ред. Б. Грінченка). В українській класичній поезії згаданий іменник також функціонує з різним наголошуванням: випадок ́ (І. Манжура, П. Грабовський), випадок ́ (І. Франко), випадок ́ і рідше випадок ́ (Леся Українка): «Сказати правду, випадок ́ сліпий звістив про тебе» (Леся Українка, наголос у тексті); «Такі випадки ́ я благословляю!» (Леся Українка). У сучасних лінгвістичних працях, українських словниках названа лексема засвідчена із префіксальним наголосом, а в поетичній практиці нашої доби вона виступає з варіантним акцентуванням, але частіше буває наголошений префікс: випадок ́ (П. Тичина, М. Руденко, О. Теліга, Д. Пав-личко, Б. Олійник), випадок ́ і рідше випадок ́ (М. Рильський), випадок ́ (Є. Маланюк, В. Мисик, Л. Первомайський, С. Олійник, П. Воронько, Л. Костенко, Л. Дмитерко), випадок ́ і рідше випадок ́ (А. Малишко): «Нехай здається — випадок ́ сліпує, але Денис тим випадком ́ керує» (М. Рильский); «А він не потерпає, Що той випадок…» (М. Рильський). ́
Отже, іменник ви́па́док здавна на ґрунті різних говорів української мови мав префіксальне і кореневе наголошування. Ці акцентні варіанти вживаються і в поезії XIX ст., а ще ширше вони побутують у поетичному вжитку XX ст. та усному літературному ( і набагато частіше — розмовному) мовленні. Тому рекомендованим із погляду сучасної норми слід вважати префіксальний наголос іменника випадок, але ́ прийнятним як розмовне може бути й кореневе наголошування цього слова.
Василь Винницький

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space