В. С. МАРЧЕНКО

З ІСТОРІЇ СЛОВА ВИТИНАНКА

Візерунки, які вирізуються з кольорового паперу ножицями, рідше ножем, з’явилися на Україні в середині XIX століття. Відтоді важко було знайти житло на Поділлі, Придніпров’ї, Слобожанщині без настінних розписів та паперових прикрас. Маленькі вирізки « квіточки», «зірнички» (4-5 см) наклеювали на вікна, вздовж сволока, великі розміщували по стелі, стінах, печі, грубці.
Згадки про паперові вирізки знаходимо в творах Г. Квітки-Основ’яненка, М. Коцюбинського. їх виготовленням захоплювались у дитинстві М. Гоголь, І. Рєпін, Г. Нарбут, які народились і зростали на Україні.
Такі ажурні орнаменти почали називати паперовими оздобами, тапетами. Частіше вживають словосполучення паперові оздоби. Це зрозуміло: словом оздоба можна назвати різні за матеріалом вироби, тому для виділення саме паперових оздоб стали вживати слово паперовий. Однак цього виявилося замало.
Однією з необхідних властивостей терміна є його стислість. Вимога стислості спонукала вдатись до запозичення терміна з іншої мови. Ним виявився термін тапети (з нім. Tapate), що означає: 1) шпалери; 2) настінний килим; заст. драпірування ( стін).
Використання двох термінологічних назв на позначення паперових вирізок засвідчує пошуки найкращого відповідника, а також невпорядкованість термінолексики прикладного мистецтва на той час. Це природний закономірний процес.
Паперові вирізки набули дальшого поширення на Україні. Уже на початку XX ст. прославились умінням вирізувати прикраси з паперу цілий ряд майстрів.
У 20- х роках на позначення даного явища вживаються слова витинанка, витинянка. Відтоді ці слова прижилися як у мистецтвознавчій, так і в публіцистичній літературі. З’являється ще слово витинка. З часом витинанка стало частіше використовуватись, аніж інші слова Іменник витинанка — префіксально-суфіксальне утворення від давнього дієслова тяти, одним із значень якого є « різати, рубати; косити». Принагідно скажемо, що використання дієслова тяти для продукування нових слів-термінів досить продуктивне. Оскільки однією з вимог, яка висувається до терміна, є його словотвірна потенція, то вона відноситься до тих факторів, які вирішують долю термінологічних дублетів.
Від дієслова тяти утворено: витинати, одним із значень якого є « вирубувати, вирізувати що-небудь»; витинальник «той, хто витинає, вирізує що-небудь», яке утворилось на зразок близьких за значенням і моделлю слів вирізальник, вишивальник.
Зараз українські витинанки поряд з розписом, вишивкою є живим видом народного мистецтва. Вони сьогодні практично застосовуються у багатьох галузях творчості: у художньо-педагогічному процесі, оздобленні поліграфічної продукції, в архітектурі, прикрашуванні одягу тощо. Таким чином, можна говорити про широке використання терміна витинанка у різних термінологічних лексиках — педагогічній, поліграфічній архітектурній, кравецькій і т. д.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space