ВКЛАДОК, ВКЛАДИШ ЧИ ВКЛАДЕНЬ?

У сучасній технічній літературі паралельно використовуються терміни вкладок, вкладиш, вкладень. Усі вони утворені від префіксальної дієслівної основи за допомогою різних афіксів: Як видно з рисунка, воно організоване за допомогою вкладинок. Перша вкладинка, «Содержание» — це зміст довідкової системи. Вкладок — це змінна деталь радіального підшипника ковзання; Конструктивно цього досягають поставивши дерев’яні вкладиші у вузлах із передаванням зусилля від одного елемента на інший. ДСТУ для називання технічної деталі використовує лексему вкладка, тоді як більшість термінологічних словників із цим значенням кодифікує лексичну одиницю вкладень.
У СУМІ слово вкладка зафіксовано зі значенням:’ 1. Вкладений у книжку, журнал чи газету додатковий аркуш. 2. Вкладна деталь у машині. Буксова вкладка. Клинчаста вкладка’. Стосовно технічного терміна вкладиш вказано: ‘те саме, що вкладка. Гребінчастий вкладиш. Вкладиш підшипника’.
Оскільки варіантність у термінології небажана, то, на нашу думку, необхідно розмежувати сферу вживання кожного з названих слів. Суфікс -ень у загальновживаній мові позначає сему предметності чи речовинності: водень, козубень, піддубень; суфікс -иш є непродуктивним як у загальновживаній, так і в науковій мові, тоді як суфікс -к-(та його варіанти) виявляють продуктивність у творенні назв деталей, пристроїв тощо. Отже, пропонуємо лексему вкладка вживати лише зі значенням ‘ вкладений додатковий аркуш’, а лексему вкладень — як термінологічну одиницю на позначення деталі.
Людмила Сидоренко

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space