ЯК ПРАВИЛЬНО?
В усному, а іноді й у писемному мовленні помилково вживаються слова співпадати, співставляти, співставлятися, співставлення, наприклад: «Якщо обсяги двох або більше понять співпадають повністю або частково, то це будуть сумісні поняття»; «Правління артілі уважно стежить за тим, як виконуються завдання, співставляючи фактичні затрати з плановими». Пор. також ненормативні вислови «співставлення фактів», «співставлення контрастних музичних образів».
Слова співпадати, співставляти утворені штучно, про це свідчить значення інших слів української літературної мови, які мають у своєму складі початковий компонент спів-. Цілком нормативні, літературні і мають широкий вжиток слова співробітник, співрозмовник, співучасник, співдоповідач, співвітчизник, співвласник, співробітництво, співіснування і т. ін. їх об’єднує загальне поняття спільності кого-, чого-небудь з кимось, чимось, яке передається початковою частиною слів: спільна робота, спільна Вітчизна, спільне існування.
Зовсім з іншими поняттями пов’язуються слова співпадати і співставляти. Тут ідеться не про спільність, а про збіг і порівняння, для передачі яких в українській мові існують інші слова.
Так, поняття, яке вкладається в слово співпадати, передається звичайно словом збігатися. Збігатися, зокрема, означає:
1) відбуватися одночасно, бути однаковим в часі: «Науково-технічна революція і побудова комунізму збігаються в часі» («Наука і суспільство»); 2) виявлятися однаковим з чим-небудь, бути схожим на щось: «Яків ловить себе на тому, що його думки збігаються з думками старшого брата. Невже їхні погляди цілком тотожні?» ( Стельмах); 3) приходитися на те саме місце: «Знали мінометники, що не мчати їм по дзвінкій дорозі на конях, бо вона не збігалася з напрямом наступу» (Гончар); 4) не суперечити, відповідати чому-небудь: «Половець залягає на березі і дивиться. В шаланді п’ятеро. На кормі — людина без кашкета. Ознаки збігаються» (Яновський).
Отже, у всіх названих випадках, коли потрібно передати думку про одночасність подій, схожість, відповідність, слід уживати слово збігатися.
Слова співставляти, співставлятися, співставлення в основі поняття мають порівняння чогось із чим-небудь, і це поняття звичайно передається в українській мові словами зіставляти, ́ зіставлятися, ́ зіставлення. ́ Наприклад: «Зіставляючи й аналізуючи записи сейсмографів, встановлених в районах діючих вулканів, можна прогнозувати вулканічну активність» («Наука і суспільство»).
Отже, коли потрібно передати думку про порівняння чогось, слід уживати слова зіставляти, зіставлятися, зіставлення. ́ ́ ́
***
Нерідко в мовленні виникають труднощі, коли з ряду близьких за значенням слів- синонімів треба вибрати найточніше, найбільш влучне в даному контексті слово. Наприклад, існують в українській мові синонімічні слова шар, верства, пласт. Найуживанішим ́ серед них є слово шар. Воно звичайно означає якусь однорідну масу, речовину і т. ін., що покриває будь-яку поверхню або міститься між чим-небудь. Пор.: «Денис одкинув верхній шар соломи» (Грінченко); « Дніпро ще вкритий зеленавою кригою і залитий поверх неї шаром прозорої і синьої, як весняне небо, води» (Козаченко).
На позначення цього ж поняття слово шар широко вживається в різних галузях науки, техніки, народного господарства в сполуках, які набувають термінологічного значення, наприклад: верхні шари атмосфери, шар антикорозійний, шар фільтрувальний, шар світлочутливий, річний шар деревини та багато інших.
На основі прямого значення слова розвинулося переносне, як назва певної групи і взагалі частини чого-небудь однорідного: шари населення, шари лексики. Наприклад: «Я думаю, з якого ви шару населення? — парубок хотів сказати « класу», але передумав,знайшовши вислів своєї думки» (Гжицький); «На тлі загальновживаної лексики виділяються різні стилістичні шари лексики літературної мови».
Слід зауважити, що сполуки суспільні ́ шари, шари ́ ́ населення, як ́ і суспільні ́ ве́рстви, ве́рстви народу, вживаються ́ порівняно довільно щодо різних суспільних груп, тимчасом як чітко виражене значення суспільно-політичного терміна має слово клас.
Тотожним слову шар за своїми значеннями є слово верства, порівняймо, наприклад, ́
його вживання у творах Франка: «Грунт між деревами був дуже спадистий і покритий верствою зів’ялого букового листя».
Слово верства виступає в мові і як геологічний термін на позначення осадових гірських порід, форм їх залягання: поверхнева верства, призматична верства, сферична верства, водоносна верства та ін. Це слово дало й похідні, які вживаються в геологічній термінології — верствови́й, верствуватий, верствуватість. ́ ́
Найчастіше слово верства ́ використовується переносно в значенні частини суспільного класу, соціальної групи. Його зустрічаємо й у мові дореволюційних письменників, наприклад, у висловленні М. Коцюбинського: «Вона [ література] не повинна обмежуватися селянським побутом, а давати справжній опис життя всіх верств суспільності», і в письменників радянських, наприклад, у М. Рильського: «Переяславська Рада була могутнім виявленням волі всіх верств українського народу», а також у суспільно- політичній, історичній та іншій науковій літературі.
Поряд з цим у мові вживається також омонімічне слово верства (рівнозначне слову верста) на позначення застарілої міри віддалі.
Слово пласт, хоч і близьке семантично до лексем шар та верства, має, проте, свою специфіку функціонування. Його здебільшого вживають на позначення щільної однорідної маси, обмеженої більш-менш паралельними площинами. Найчастіше воно вживається в термінологічних сполуках стосовно гірничої справи: залізорудний пласт, кам’яновугільний пласт, нафтовий пласт, малопотужний пласт, соляний пласт і под.
Пор. нормативні словосполучення типу шари (а не пласти) атмосфери, шари (а не пласти) води, шари або верстви населення. Шматок землі, який вивертається під час орання, теж не називають пластом, а скибою.
Отже, близькі за значенням слова шар, верства, пласт мають певні особливості щодо сполучуваності з іншими словами, щодо функціонування в різних стилях мови.
***
Певні сумніви щодо вживання викликають слова вмикати ́ — включати, вимикати ́ ́ — виключати. Кожна ́ пара цих слів об’єднує близькі, але не тотожні значення.
Так, слова вмикати і включати пов’язані із значенням « з’єднувати з джерелом енергії, уводити в дію». Наприклад: «Олександр побачив біля дошки механіка, який вмикав рубильники» (Панч); « Юрій увімкнув світло» (Собко); «Сергій Іванович підійшов до приймача, включив» (Головко).
Інших значень слово вмикати не має, а слово включати вживається ще і в другому значенні — « уводити до складу, приєднувати до кого-, чого-небудь». Наприклад: «В міськкомі партії радо зустріли професора Драгу і одразу включили до лекторської групи» (Кучер).
Слова вимикати — виключати відповідно збігаються в значенні « припиняти дію чого-небудь, переривати зв’язок із загальною системою»: «І взявся усунути обрив проводів, не вимикаючи струму» (Гончар); «Потім я вимикаю телефон, світло і віддаюся думам» (Яновський); «Машина чекає, — сказав він, — я навіть наказав не виключати мотор» (Смолич).
Крім цього, слово виключати має ще такі значення: «усувати із складу чого-небудь, позбавлятися чогось; виводити із складу якоїсь організації, позбавляти права вчитися в навчальному закладі». Наприклад: «Я виключив зі свого лексикону займенники я, моє, мені, а почав уживати ми, наше, нам» (Коцюбинський); «Овсій Колода запропонував: Чого з нимипанькатись? Виключити з колгоспу і все тут» (Кучер).
Отже, слова включати — виключати мають ширше коло значень, ніж вмикати — вимикати, але в одному вони збігаються, а саме в значенні « уводити в дію» чи « припиняти дію».
Уживанішими в українській мові щодо зв’язку з електричним струмом, радіо, телефонною мережею є слова вмикати — вимикати. Тому й пристрої, які використовуються для з’єднання або роз’єднання з такою системою, називаються вмикач і вимикач.
Слова включати — виключати більше пов’язуються з уведенням в дію мотора, механізму, машини.
У зв’язку із значенням слова виключати доречно згадати і правомірність уживання іменника виключення у значенні відхилення від чогось, винятку.
Похідний віддієслівний іменник виключення має виразні значення, пов’язані з дієсловом виключати, а саме: виключення двигунів; виключення з інституту; а також із дієсловом виключатися, тобто не сприймати чогось, пор.: виключення слуху, виключення свідомості.
Вживання слова виключення в цих значеннях цілком правомірне і відповідає літературній нормі.
Проте іноді його помилково вживають у значенні виняток. Замість правильного без винятку, за винятком можна почути й прочитати без виключення, за виключенням. Наприклад: «На суботник прийшли всі, без виключення», «Усі присутні, за виключенням хіба одного Смолярчука, до дрібниць пам’ятають цю історію»; «Всі механізми, без виключення, працюють добре».
Таке вживання іменника виключення помилкове. Адже йдеться не про те, що когось усунули, звільнили від чогось чи припинили дію механізмів, а про виняток, відхилення, яким хтось виявився або щось виявилося.
Іноді недоречне вживання цього слова в такому значенні може призвести до затемнення змісту речення. Почувши фразу « Всі механізми, без виключення, працюють добре», можна зробити висновок, що коли механізмів не виключають, тобто не переривають їхню роботу, то вони працюють добре. Але ж тут підкреслюється те, що всі механізми працюють добре, жоден не простоює. Отже, єдино правильним у таких випадках є вживання слова виняток: без винятку, за винятком: «На суботник прийшли всі, без винятку»; «Усі присутні, за винятком хіба одного Смолярчука, до дрібниць пам’ятають цю історію»; «Всі механізми, без винятку, працюють добре».
***
Як правильно сказати — «Прошу ́ до столу» чи «Прошу ́ до столу»? Останнім часом у мовній практиці спостерігається паралельне вживання подібних висловів із двома наголосами — прошу ́ і прошу. Проте ́ наголос в даному випадку дає змогу відтінити те чи інше значення, з яким уживається дієслово прошу. ́ Подвійний наголос прошу ́ і прошу ́ залежить від того, в якому контексті вживається це слово. Коли звертаємося до когось із проханням, клопотанням щось зробити, виконати якусь дію, кажемо: «Прошу ́ зайти», «Прошу ́ принести», «Прошу ́ ́ встати», «Прошу ́ ́ ви́ступити».
Наприклад: « — Любий мій, як захисник й комуніст, і як суддя, прошу ́ вас як слід зрозуміти те, що я казатиму» (Довженко); «Здоровлю вас з родиною і бажаю од серця кращого Нового року, ніж як був попередній. Цілую Вас сердечно і прошу ́ вибачити, що пишу коротко, бо щось нездужається» (Коцюбинський).
Прошу ́ із наголосом на другому складі вживається в усталених словосполученнях типу: прошу ́ любить і шанувати; прошу ́ уваги, прошу ́ ́ слова. Наприклад: «Я тебе до себе в куми прошу, У ́ куми! Бог послав мені сина. Прошу ́ тебе охрестити. І дочку прошу, — товче ́ йому Олексій Іванович» (Панас Мирний); « — Ну, це вже занадто! — схопився з місця Попович. — Я прошу ́ слова, мене не так зрозуміли, очевидно» (Головко).
Наголос прошу, паралельно ́ із прошу, вживається ́ тоді, коли треба передати ввічливуформу запрошення ввійти, або при частуванні, тобто в тих випадках, коли воно виступає у функції вставного слова: «Прошу, ́ будь ласка, запропонувала вона, відчинивши двері до просторого кабінету хірурга» (Іван Ле).
«Прошу ́ сідати» і «Прошу, ́ сідайте», «Прошу ́ вибачити» і «Прошу, ́ вибачте» — ці паралельні вислови виражають прохання, спонукання виконати певну дію. Зміст у них однаковий, але стилістичний відтінок різний. Перше більш категоричне, близьке до наказовості, а друге, завдяки інтонації вставного слова прошу ́ або прошу, передає ́ ввічливу форму звертання, яке завжди в таких випадках можна замінити формою будь ласка.
***
Часом можна почути, що прислівники одночасно і одноразово вживають як паралельні, синонімічні. Проте між ними є велика різниця. В сучасній українській літературній мові слово одночасно характеризує дії, які відбуваються паралельно, у той самий час. Одночасно — тобто водночас з чим-небудь іншим.
Наприклад: «Обидві пари розмовляють кожна окремо, але одночасно» (Леся Українка); « Катерина навіть не помічала того, що в її серці одночасно поселилась і любов, і ненависть до Дмитра» (Збанацький).
Тому вживання прислівника одноразово замість одночасно є порушенням лексичної норми сучасної української мови. Звернімо увагу на такі неправильні вислови: «Учні одноразово слухали пояснення нового матеріалу і писали у своїх — зошитах»; «Він одноразово навчався у вузі і працював». Звичайно, в обох цих випадках треба сказати: одночасно слухали і писали, (дночасно навчався і працював, тому що дії відбуваються паралельно, в той самий час, період.
Прислівник одноразово означає дію, яка здійснюється, відбувається один раз, однократно. Наприклад: « — Він має робити вам операцію! — …Дійсно, маленьку операцію. Повне забуття минулого, довічний кусень хліба… п’ять тисяч лір одноразово — це непогана платня» (Смолич).
Зважаючи на це, треба на практиці розрізняти прислівники одноразово і одночасно і не сплутувати їх значення.
***
Чому « квіти запізнілі», а не « запізнені»?
Одна з новел А. П. Чехова називається « Цветы запоздалые». Це розповідь про щастя, кохання, яке прийшло до дівчини надто пізно. Письменник порівняв це ліричне почуття із персоніфікованим образом квітів і підкреслив у назві активну роль ознаки — « запоздалые», а не « поздние цветы». Тому й українською мовою назву перекладено активним дієприкметником « Запізнілі квіти».
Як відомо, активні дієприкметники, що виражають ознаку за її дією, творяться за допомогою суфікса -л(ий) від неперехідних дієслів доконаного виду, вживаних з префіксами: запізнитися — запізнілий, опасти — опалий, зів’янути — зів’ялий (згадаймо збірку І. Франка « Зів’яле листя»).
Дієприкметники на -н(ий), -ен(ий) — пасивні, передають ознаку того предмета, на який спрямована дія, і утворюються тільки від перехідних дієслів (написати — написаний, сказати — сказаний і под.). Отже, не можна сказати ні «запізнений школяр», ні «запізнені квіти». У першому випадку кажуть « школяр, який запізнився», у другому — «запізнілі квіти».
***
Чому наголос у псевдонімі письменниці Марко Вовчок слід ставити на корені слова Марко, а не на закінченні?
Це єдиний нормативний наголос в українській мові, який засвідчується сучасними словниками і розмовно-літературним ужитком. Пор. приказку: «За Марка ́ не була сварка, за ́ Мися ́ взялися» (Номис), у ́ Стельмаха: «А мій старший братик Марко ́ Цілі дні веде жниварку, ́ А за ним моя сестриця В’яже жито і пшеницю…» Але в частині південно-західних говорів поширений наголос на закінченні — Марко. Очевидно, під ́ впливом діалектної вимови дехто переносить його і в літературне мовлення.
***
Чи рівноправні слова бажати і зичити? В сучасній українській мові ці дієслова вживаються як синоніми. Зичити — тобто « висловлювати побажання чого-небудь», як тлумачить його « Словник української мови» (т. III, 1972 р.). У цьому значенні зичити близьке до слова бажати. Його вживають, щоб уникнути повторення, наприклад: «Всі бажали Павлові найскорішого одужання, зичили нових сил для майбутнього життя й боротьби» (Кучер).
Про тотожність семантики цих слів свідчать і такі приклади: «Гервасій: Послухай мене, Мартине, я тобі добра зичу» (Карпенко-Карий); «Олімпіада Іванівна. Всякий своєму добра бажає» (Леся Українка); «Зичимо вам доброго здоров’я, щастя й довгого життя» (Качура); «Сердечно зичу вам успіху» (Шовкопляс); «Бажаю Вам всього найкращого і найлюбішого в світі» (Панас Мирний).
Слово бажати значно ширше за змістом. У іншому своєму значенні воно може бути синонімічне із словом хотіти: «Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить?» (Шевченко); « З великими труднощами встановили чергу для тих, хто бажав висловитися» (Донченко). Слово ж зичити у такому значенні не вживається.
***
Коли вживається іменник доробок? Значенням і будовою цей іменник пов’язується із дієсловом робити і тому не випадково вживається як назва того, що зроблене, створене ким-небудь. Пор.: «На лан летіли вдвох [ бджола і джміль], де гречка квітне. Бджола дасть мед. А ледар-джміль нічого — Ні меду, ні доробку будь-якого» (Дмитерко). Як свідчать приклади з наукової, художньої літератури та преси, це слово переважно і вживається в позитивному плані як критерій оцінки чого-небудь створеного. Наприклад: «Українські студії створили немало кінофільмів, які увійшли значним доробком у скарбницю всього радянського кіномистецтва» («Комуніст України»).
Найчастіше іменник доробок поєднується з означенням « літературний», «поетичний», «художній», «науковий» та ін., але переважно вживається у сполученні із прикметником « творчий», що передає значення, синонімічне із словосполученням « творчий внесок»: «Ще за життя І. Карпенка-Карого його творчий доробок міцно увійшов у репертуар дожовтневого українського театру» («Радянське літературознавство»).
***
Яку форму має словосполучення п’ятдесят одна мова в орудному відмінку?
У складених кількісних числівниках відмінюються всі компоненти, а іменник узгоджується з останнім словом. Наприклад: п’ятдесятьма ( п’ятдесятьома) однією ( одною) мовою; двадцятьма ( двадцятьома) чотирма слівцями, сімдесятьма ( сімдесятьома) однією (одною) газетою і под.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space