О. Є. МАРЦИНКІВСЬКА

БАГАТОЗНАЧНЕ СЛОВО ВОРУШИТИСЯ

Вивчення складної семантичної структури багатозначного слова — одне з цікавих питань мовознавства.
Виявлення внутрішньої структури значення може бути основою об’єктивного методу семантичного аналізу взагалі. Спробуємо застосувати цей метод для аналізу складної семантичної структури слова ворушитися.
Пряме значення слова ворушитися — « злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці» — утворилося на основі поєднань слова ворушитися зі словами, що позначають живих істот, напр.: «Не зна Марко, як в колисці Часом серед ночі Прокинеться, ворухнеться, — То вона вже скочить» (Т. Шевченко); «Остап на піч заліз і, чути, довгенько не спав — ворушився, шарудів на черені» (А. Головко). А також з словами, що позначають предмети, здатні злегка рухатися від дії, спрямованої на них: «Сіно шелесь, шелесь — ворушиться» (І. Микитенко).
Образного ж значення це дієслово набуло в результаті взаємодії його з абстрактними іменниками. Пор. у Т. Шевченка такі рядки: «А молоді як зійдуться, Та любо, та тихо, Як у раї, а диви[ш]ся — ворушиться лихо». Зміст цього вживання витлумачити досить складно: уявляється якесь персоніфіковане лихо, слово дивишся, що ніби відсилає нас до прямого значення, створює уявлення про якусь істоту. Наявність цього слова в контексті образу свідчить про те, що вживання слова ворушитися є проявом несуттєвої сторони вихідного значення яке могло з’явитися тільки завдяки наявності другорядної сторони у вихідному значенні слова ворушитися. Ось як, наприклад, уживав його в цьому значенні Т. Шевченко: «Уже ворушаться царі». В основі цих уживань лежить другорядна ознака розглядуваної дії — «виявляти діяльність, неспокій».
В українській мові вже існує значення, яке розвинулось на основі другорядної сторони вихідного значення: «Народ ворушився, гомонів, розпитував» (І. Нечуй-Левицький). Про існування окремого значення в сучасній українській мові, яке розвинулося на основі другорядної сторони вихідного значення, свідчить наявність похідного слова заворушення.
Другорядна сторона значення могла утворитися тільки на основі вже сформованої характерної сторони, яка ближча до суті змісту значення, ніж другорядна. Змісті уживань — проявів другорядної сторони значення — повинен бути теж ближчий до суті змісту значення і загальніший: «Річковий вокзал навіть уночі ворушився» (І. Цюпа); «Ворухнулася в своїм таборі сонна монгольська сила: заверещали вартові, загомоніли начальники» (І. Франко). Ворушитися у наведених прикладах — « виявляти рух». За змістом це значення є ближчим до суті вихідного. Тут виявляється характерна ознака дії, найбільш загальна. Пор. у Т. Шевченка: «Уже вбогі ворушились. На труд поспішали».
Зміст « виявляти діяльність, неспокій» послужив основою, на якій стало можливим поєднання дієслова ворушитися зі словом, що позначає абстрактний об’єкт. Так трапилось зі словом лихо у Т. Шевченка, де воно набуло образного забарвлення. У Т. Шевченка знаходимо ще одне поєднання дієслова ворушитися зі словом, що позначає абстрактний об’єкт: «Давно ворушиться у мене в голові думка», уже без слова, що відсилає нас до прямого значення. Поява поєднань ворушитися зі словами, що позначають почуття, думки, настрої без слів у контексті, що відсилають до прямого значення, руйнує образ: персоніфікація — порівняння з живою істотою — відходить на задній план, і в слові ворушитися з’являється вільний елемент змісту — переносність « з’являтися, пробуджуватися»: «Любі та милі почування ворушаться у її серці» (П. Мирний); «У ній ворухнулася злість» (М. Коцюбинський); «Давня туга ворухнулась десь усередині» (С. Васильченко); «Ворушилась думка у Єреминій голові» (І. Нечуй-Левицький); «Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього» (Леся Українка).
Кілька вживань ще не утворюють значення. Хоч образ уже зруйнований, але в слові ще не відбилися суттєві ознаки об’єкта дійсності, ще не утворилося нове поняття. Для цього треба, щоб поширення такого вживання стало загальновідомим. Слово ворушитися поєднують із словами на позначення почуттів, думок, настроїв і т. ін. М. Коцюбинський, І. Франко, Г. Хоткевич, А. Головко, В. Сосюра, В. Гжицький, О. Досвітній, М. Стельмах, П. Загребельний, О. Гончар та ін. Вони поєднують дієслово ворушитися зі словами: думка, гадка, здогад, почуття, бажання, радість, відчай, журба, страх, неспокій, жаль, біль, смуток, туга, злоба, образа, надія, злість, тривога, горе, співчуття, неприязнь, сум, мука, сумнів, досада. Так утворилося нове переносне значення « пробуджуватися ( про почуття, думки і т. ін.)». Про те, що нове переносне значення вже сформоване, свідчить поява поєднань дієслова ворушитися з новим тематичним колом слів і словосполучень: лукавство біля очей, сама правдивість на обличчі, радість навколо уст, хмура неприязнь на обличчі, спокуса в очах, на губах сина упертість, жах на побілілих обличчях. Вони утворюють відтінок « виявлятися якось». Поєднання дієслова ворушитися ще з одним тематичним колом слів, що позначають явища природи, — смеркання, темрява, вечір: «Над лісом уже ворушиться смеркання» (М. Стельмах); «Таємничо ворушився вечір» (Ю. Мокрієв), формує відтінок « проявляючись, наставати ( про смеркання)». Ці відтінки свідчать про те, що нове переносне значення « з’являтися, пробуджуватися» вступило в третій етап свого розвитку, в якому виявляється характерна ознака дії « з’являтися». Цей метод може бути застосований для аналізу семантичної структури всіх багатозначних слів, бо формування сторін в обсязі змісту значення в іншій послідовності неможливе: слово не може, наприклад, утворювати образні вживання, коли воно ще саме залежить від вихідного значення.

 

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space