ВОВНА — ШЕРСТЬ, ВОВНЯНИЙ — ШЕРСТЯНИЙ

 

Не раз доводиться чути, як палкі поборники чистоти й культури української мови виправляють своїх співрозмовників: «Не курити, а палити» (хоч усі розуміють, що цигарки — це куриво, а не паливо); «Проїзд не безплатний, а безкоштовний» (при цьому для інших він таки платний, а не коштовний); «Вовняний, а не шерстяний!». Щодо останнього зауваження спробуймо з’ясувати істину.
Звернувшись до словників, довідників з літературного слововживання, також до мови творів художньої літератури чи преси, пересвідчимося, що обидва слова і фіксуються, і функціонують рівноцінно, так само, як і іменники вовна та шерсть, від яких вони утворені. То яка ж між ними різниця? І чи існує вона взагалі?
Слово вовна у Словнику за редакцією Б. Грінченка тлумачиться як ‘ шерсть овечья’. Тут знаходимо і семантично прирівняні прикметники вовняний — шерстяной ( Сл. Гр. — Т. І. — С. 245).
Основне значення іменника вовна подає 11- томний тлумачний словник: ‘Густий волосяний покрив ссавців, переважно овець і кіз’ (СУМ. — Т. 1. — С. 711). Таке слововживання характерне для мови класичної української літератури, зокрема творів Є. Гребінки, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського та інших авторів. Тут помічаємо систематичне використання в тому самому контексті іменника вовна та назви тварини вівця (ягня): Вони пригнали одну дурну вівцю та ще й перше вовну обстригли (І. Нечуй- Левицький); Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав у руки ягня — і дух полонини віяв тоді над ним і кликав у гори (М. Коцюбинський). Сьогодні ця лексема теж активно вживається в описах овець, кіз, у викладі навчальної, пізнавальної і т. ін. інформації про них: Альпака — це південноамериканська свійська тварина з родини лам із високоякісною вовною ( з навч. літ.).
Так само активно іменник вовна використовується для називання зістриженого або вичесаного з овець чи кіз волосяного покриву, з якого виготовляють пряжу. Пор.: Тонка, довга, шовковисто-біла вовна асканійських овець іде на виготовлення найцінніших тканин (І. Волошин); Щоб уся вовна набула однакової вологості, зразки її вилежували протягом доби після їх взяття від овець (з наук. літ.); З овечої вовни виробляють високоякісні тканини (з журн.). Та чи не найвиразніше це значення ілюструє мова літератури ХІХ ст., в якій відбито традиції тогочасного побуту й господарювання. Для цих текстів характерна сполучуваність іменника вовна з дієсловами прясти, бити, відпрядати і т. ін.: А та стоїть собі під тином та вовну білую пряде на той бурнус йому святешний (Т. Шевченко); Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б’є вовну на струні (І. Нечуй-Левицький); Усе людям одробляю. Чи відпрядаю вовну, чи коноплі, всячину тільки за їжу (Ганна Барвінок).
Від іменника вовна утворюємо спільнокореневі прикметники вовняний (рідко також вовновий) і вовнистий. Слово вовняний має значення ‘ виготовлений із вовни’, тому воно часто виступає означенням до назв побутових реалій, частин одягу та аксесуарів. Наприклад: В джерелах XVIII ст. .. згадуються й інші види вовняних тканин (з наук. літ.); Клим вийняв з-за пазухи шматок вовняної матерії (І. Нечуй-Левицький); Основні матеріали вишивання — лляні, вовняні нитки (з навч. літ.); Пояси бувають шовкові, вовняні та бавовняні ( з журн.); Волоки — вовняні мотузки, якими зав’язують постоли (І. Франко); На Гуцульщині народні ткалі виготовляють чудові вовняні ліжники з пухнастим ворсом (з наук. літ.); На темному, виткому волоссі [дівчини] — білий вовняний шарфик (А. Хорунжий); Мама .. весь час куталася у чорну вовняну хустку (А. Дімаров). Описи вовняного одягу часто супроводжуються прикметниками теплий, м’який: Марія накинула на плечі теплу вовняну хустку (В. Козаченко); Ноги в м’яких вовняних шкарпетках обуті в лосеві балетки (В. Кучер).
Утворений від іменника вовна за допомогою регулярного суфікса -ист- прикметник вовнистий (пор. водянистий, шовковистий) у сучасній українській мові вживається із значенням ‘ який має довгу й густу вовну’: Отари вовнистих, ще не стрижених овець підганяють до сараїв просто зі степу (О. Гончар). Як епітет, образне вживання цього слова засвідчує мова художньої літератури: Хмари вовнисті, немов ті ж клубочки, шпурляєш по небі (І. Франко).
Іменник шерсть (‘1. Волосяний покрив тварин. // розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. 2. Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. 3. Пряжа ( нитки), виготовлені з такого волокна. 4. Тканина з цієї пряжі’ — СУМ. — Т. ІХ. — С. 445) виявляє більшу словотвірну активність порівняно з іменником вовна. Від нього утворюються нормативні іменники шерстина, шерстинка, шерстянúк ( назва особи, яка працює в шерстяній промисловості), а також прикметник шерстяний.
Слово шерстяний (‘1. Прикм. до шерсть 1, 2; Який є шерстю. 2. Пов’язаний з обробкою шерсті, з торгівлею шерстю ( у 2 знач.), а також із виготовленням виробів із неї. 3. Виготовлений із шерсті ( у 2-4 знач.)’ — СУМ. — Т. ІХ. — С. 444) — активністю вживання не поступається прикметникові вовняний, іноді навіть повторює його сполучуваність. Пор.: На .. тонкій шерстяній тканині .. вишивають .. тонкою високоякісною шерстяною ниткою, так званою волічкою (з наук. літ.); Асортимент одягу надзвичайно широкий: пуловери, джемпери, дитячі светри — чистошерстяні, напівшерстяні, синтетичні (з журн.). У побутовому спілкуванні така тенденція до дублювання сполучуваності теж дуже виразна: про рукавички, шапки, нитки і т. ін. кажуть і вовняні, і шерстяні. А як правильно?
І словникові тлумачення, і мовна практика свідчать про те, що лексема шерсть — більш смислово розгорнута, вживається для називання волосяного покриву значно ширшого кола тварин. Скажімо, тільки шерсть ( аж ніяк не вовна!) є у кішок, собак, коней, корів, зайців, ведмедів. Пор.: А кінь, як намальований, на йому шерсть блищить, як броня (О. Стороженко); .. веселим риком обзивались корови — ґазда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть ( М. Коцюбинський); Лаврін гладив його [ кота] м’яку шерсть, прив’язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (О. Донченко); Вовк стояв, широко розставивши лапи, сіра шерсть на спині ледь-ледь здригалася (Є. Гуцало); Густа шерсть і особливості кровообігу убезпечують ведмедів від замерзання під час зимової сплячки ( з журн.); Комахи вдаються до відлякування так само, як і тварини, що піднімають дибки шерсть, вигинаються, шкірять зуби і т. ін. ( з наук.-попул. літ.). Із шерсті цих тварин не виготовляють ниток, не тчуть килимів. Натомість про довгий, м’який, придатний для виготовлення теплого одягу, ліжників, ковдр і т. ін. ворс кіз, овець, лам, кажемо, що це вовна. Виплетені з такого ворсу светри, шапочки, називаємо вовняними.
Галина Сюта

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space