ЯБЕДНИК: ПУБЛІЧНИЙ ОБВИНУВАЧ ЧИ ТАЄМНИЙ ДОНОЩИК?

Мова реагує на всі зміни, які відбуваються в житті суспільства. З плином часу слова зазнають певних семантичних змін, розширюючи або звужуючи свої значення. Яскравим прикладом цього є слова ябеда, ябедник, первісне значення яких ‘ служитель, посадова особа, суддя’, з XVI ст. — ‘клеветник’’ — наклепник (Фасмер; Срезневський). У сучасній українській мові названі лексеми кваліфікуються як розмовні і вживаються на позначення: 1) ‘людини, яка зводить наклеп на кого-небудь, обмовляє когось, доносить комусь на когось’ (СУМ), напр., «Ябеда проклята!.. Я тобі тільки снігу за комір, ти вже й до матері. Я ж тобі покажу, як скаржитись» (Б. Антоненко-Давидович). Одностайної думки щодо походження слів ябеда, ябедник немає. За свідченням І.І. Срезневського, слова ябеда, ябедник вживаються приблизно з XVI століття, на думку М. Брицина — з XV-XVI. М. Фасмер вважає їх давньоруським запозиченням із давньоскандинавської embetti, ambetti, що в перекладі означає ‘ служба, должность’, які походять з гал. ambactus ‘гонец’. Воно відповідає д-ісл. embettis-madr ‘прислужник’.
2) на позначення поняття ‘ наклеп, обмова, поширювані з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь’ (СУМ), напр., «Порох таки його доїхав своїми ябедами: він тепер був під судом, без місця» (П.Мирний).
У другій пол. XІХ ст. слово ябеда набуло значення ‘ заява, прохання’: «З пірцем ходить та ябеди за чвертку горілки пише» (Б. Грінченко).
Від лексеми ябеда утворилося ряд похідних: ябедник, ябедництво, ябедниця, ябедницький тощо, які функціонують у побутовому мовленні та художній літературі , напр.: «Защипніть двері знадвору. Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня. Василь ударився в плач» (П. Мирний).
З часом слова ябедник, ябеда у юридичній практиці були витіснені синонімічними назвами виказник, доноситель, виказчик, доказчик, доносчик (А. Кримський).
У сучасній українській мові за словом донощик закріпилося значення ‘ людина, яка доносить або любить доносити’ (СУМ).
Синонімом до слова ябеда, ябедник на позначення ‘ посадової особи, ‘що наглядала за діяльністю адміністративних установ, осіб з метою виявлення порушень законів та інтересів державної скарбниці — фіску з XVI ст.’ (СУМ) починає функціонувати слово фіскал, яке, на думку Фасмера, запозичене з латинської мови fiskalis ‘казенний’ через польську fiskal ‘юрист, прокурор’, яке згодом набуло значення ‘ донощик, наклепник’, ‘шпиг, підглядач’. Фіскальством називали шпигунство. Слово фіскал стало складовою частиною терміна обер-фіскал — на позначення посадової особи — ‘ наглядач, прокурор’ (М. Фасмер).
Негативне ставлення до людини, яка займається таємними доносами, наклепами, відбилося у ряді різномаркованих синонімічних назв із семою ‘ донощик’: доносник, доношувач, виказувач, викажчик, ябеда, фіскал, навушник, вухо, шептун, нашіптувач, стукач, сексот, лягавий.
На позначення дії, процесу наговорювання, таємного подання відомостей у сучасній юридичній практиці вживаються терміни доносити (таємно подавати звинувальні відомості про когось) та донос (таємно подані відомості зі звинуваченням когось у чомусь). Останнє є домінантою синонімічного ряду: ябедничати, показувати, виказувати, капати, накапувати, фіскалити, шептати, доказувати та ін.
Лада Василькова

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space