К. В. ЛЕНЕЦЬ

БАГАТСТВО СИНОНІМІВ — БАГАТСТВО МОВЛЕННЯ

Чи завжди ми повністю використовуємо ті лексичні багатства, які є в нашій мові? Часто буває, що з ряду можливих синонімів у мовленні настирливо звучить якесь одне слово. Від цього мовлення стає одноманітним, невиразним, тьмяніють барви слова.
У мові радіо, в пресі, у виступах ( навіть людей з вищою освітою) останнім часом дуже поширені слова: лише ( він хотів лише напитися; лише один з них підійшов; лише нам сказали зайти); неподалік ( розташувався неподалік від берега; пройшов неподалік; пролунав неподалік); неодноразово ( письменник неодноразово бував у нашій країні; неодноразово читав книжку; неодноразово ходив у кіно); близько ( близько п’яти тисяч; близько сотні людей; близько кілометра) тощо.
Нема чого сказати — ці слова цілком звичайні, нормативні, зафіксовані словниками. Але так само мають право на існування ( й існують) інші синонімічні слова й словосполучення. І часто буває, що треба вживати саме ці синоніми, бо цього вимагає милозвучність мовлення. Коли поряд з лише не використовують слова тільки, виходять фрази на зразок: Подати у збірці лише вірші довершені ( з передмови); Скільки плавок сталі було торік! Навіть самих лише швидкісних не перелічиш (зрадіопередачі). Якби тут на місці лише стояло тільки, кожне речення було б милозвучніше. Пор.: Подати у збірці тільки вірші досконалі; Самих тільки швидкісних не перелічиш і под.
Коли треба сказати про щось, що відбувається або розміщене на близькій відстані, не обов’язково вживати неподалік. У цього слова є інші синоніми: Десь поблизу паслася худоба (М. Томчаній); Зовсім близько на заході височіли гори (О. Гончар); Мати.. стала біля колодязя (Г. Тютюнник); Юрко стояв неподалеку ( В. Козаченко). У цих реченнях поблизу, близько, біля, неподалеку (так, як і неподалечку, неподалік, недалечко і под.) мають однакове значення — вказують місце дії. Синонімічний ряд ( перелічений далеко не повністю) немалий, отже, не варт обмежувати його одним неподалік.
Прислівник неодноразово іноді вживають стилістично недоречно. Чи добре звучить речення: Письменник неодноразово бував у нашій країні?
Чому не сказати: Письменник не раз ( часто) бував у нашій країні? Від цього виразність вислову тільки виграє. Можна ще сказати: кілька разів бував у нашій країні. Звичайна констатація факту, але усе висловлення набуде розмовно-літературної форми, без «канцелярсько-протокольної сухості.
Приблизну кількість предметів, осіб тощо можна передати не лише за допомогою прийменника близько; цілком доречними будуть також коло, біля (розмовне), сполучення щось із: коло ( біля) п’яти тисяч, щось із п’ять тисяч. Інверсія, або перестановка слів, теж може вказувати приблизність: тисяч п’ять, чоловік двісті.
Часто не на місці вживають слова крупний, вірно ( вірний, невірний), дійсно ( дійсний), подібний. Так, можна почути по радіо або прочитати в газеті: крупні зарубіжні інформаційні агентства; найкрупніші зарубіжні радіостанції; гірники найкрупнішої шахти; вони виходять переможцями всіх крупних змагань колективів фізкультури; невірний закид на адресу колективу; вірне ставлення до роботи; це дійсно казкова картина; так, дійсно, всі хлопці проявили себе добре; у подібних випадках; як поводитиме себе подібна людина в бою і т. ін.
Крупним може бути пісок, зерно і т. п., про інші предмети й явища кажуть, що вони великі, значні, важливі тощо1: великі радіостанції; найбільша шахта; важливі змагання.
Слова вірно ( вірний, невірний), дійсно ( дійсний), подібний у наведених вище прикладах надають мові зайвої сухості, офіційності. Краще було б сказати: неправильний закид; правильне ставлення; справді казкова картина; у таких випадках; як поводитиме себе така (ця) людина в бою. Але цілком на місці: Комсомол — вірний помічник партії; вірна й надійна зміна; вірна зброя; довідка дійсна; дійсний член Академії наук; подібний до свого

1
Див. А. П. Коваль, Культура української мови, К., 1964, стор. 168.

========1========

батька; Голос своєї батареї він упізнав би серед тисяч подібних (О. Гончар).
Іноді плутають слова думати—гадати—міркувати: Ще 8 років тому кожен міркував, що космічні мандрівники можуть бути тільки героями фантастичних романів. Тут треба: думав, гадав ( вважав) замість міркував. Пор. правильне: Йдучи міркую сам-таки з собою (Т. Шевченко); Міркував над батьковими словами (Ю. Збанацький). Слово говорити майже витиснуло в радіомовленні з ужитку казати, хоча вони мають певні семантичні нюанси2 ( пор.: говорить Київ і каже мені дід). Не слід було б уживати говорить у таких фразах: А він тоді й говорить до учнів; «Ходімо», — говорить ланкова до своїх подруг; «Ми виконали свій план достроково», — говорить начальник цеху. Тут скрізь треба вжити каже.
Наша мова, і особливо в радіо- й телепередачах, у пресі повинна бути точною, соковитою, зразковою для всіх мовців, а отже, й багатою синонімами.

2
Про семантику дієслів говорити, казати див. ж. «Укр. мова і літ. в школі», 1965, № 4, стор. 77.

========2========

В. М. РУСАНІВСЬКИЙ
УВАГА: СЛОВО!
Визначний російський мовознавець Віктор Володимирович Виноградов зауважував: «Висока культура розмовної і писемної мови, глибоке знання і відчуття рідної мови, уміння користуватися її виражальними засобами, її стилістичною багатогранністю — найкраща опора, найвірніша допомога і найнадійніша рекомендація для кожної людини в її громадському житті і творчій діяльності».
Культура мови — поняття розгалужене і багатогранне. Однією з її ознак є увага до точності вживання слів і словосполучень. Коли ми простежимо за нашою щоденною мовою, то виявимо, що деякі слова, особливо частовживані, іноді знебарвлюються, втрачають змістову виразність і через те потрапляють у незвичне оточення. Як правило, це трапляється тоді, коли паралельно існують два близькозначні або близькозвучні словосполучення. Так, є вирази підводити ( підбивати) підсумки і викликати, давати наслідки ( результати). Напр.: «Міста горять, а можновладні берла Підводять підсумки людських утрат, Що їх війна ненаситна пожерла Задля вінців і пурпурових шат» (Зеров); «Кожна причина завжди викликає наслідок» (Корнійчук); «Мулярі рухалися в закономірному ритмі. І кожен рух давав точні наслідки — нова цеглина свіжого рожевого муру» (Копиленко). Але ось натрапляємо на несподіване схрещення обох словосполучень: «Результати конкурсу підвести у квітні цього року». Зміст фрази зрозумілий, але побудовано її неправильно. Тут треба було вжити слово підсумки. Відомо, що, закінчуючи школу, учні здобувають освіту. Проте можна почути й таке: «Учні закінчують восьмирічну освіту». Правильний цей вираз? Звичайно, ні. Тут знову ж таки наклалися одне на одне словосполучення закінчувати школу і здобувати освіту.
Які прикметники супроводжують слово крок в його абстрактному значенні? Їх немало: рішучий, сміливий, значний, важливий, широкий, гігантський та ін. Напр.: «Широким кроком входить наука в наше життя»; «Завоювання політичної влади пролетаріатом є гігантський крок уперед пролетаріату як класу» (Ленін).
А чи можна сказати суттєвий крок, як це нещодавно було написано в одній із газет? Ні, таке поєднання нічого не виражає. Адже ж кожне абстрактне слово завжди зберігає зв’язок із своїм вихідним, конкретним значенням. Крок, звичайно, не може бути ні суттєвим, ні несуттєвим. Суттєвою, або істотною іможе бути якась зміна, зрушення, роль, різниця, риса, особливість. Наприклад: «Одною із суттєвих рис літератури багатонаціонального Радянського Союзу є сполучення сміливого новаторства, заснованого на новому комуністичному світогляді, з глибокою пошаною до прогресивних традицій минулого» (Рильський).
Чимало порушень мовних норм виникає внаслідок неточного розуміння змісту слова, невміння вибрати із численних синонімів того, який виявляється єдиним у певній мовній ситуації. Скажімо, багато синонімів має прикметник старий. Серед них, зокрема, і слово стародавній. Воно цілком на місці в таких, наприклад, словосполученнях, як стародавнє місто, стародавня книжка, стародавня вулиця і т. д., тобто в сполученні зі словами на означення конкретних понять. Але ось речення, де стародавній сприймається як чужорідне тіло: «Причини і наслідки стародавнього конфлікту — між емоційним життям і суворою розсудливістю нашого технічного часу». Мабуть, тут доречніше було б ужити прикметник одвічний. Пор.:
Інші будуть лунати лісні,
Вільні, гучні, одважні та горді,
Поєднаються в яснім акорді
І полинуть у ті небеса,
Де сіяє одвічна краса
(Леся Українка).
Є в українській мові слова ретельний, ретельно. Вони вживаються для характеристики

========3========

якоїсь дії чи процесу: ретельно працювати, ретельно виконувати, ретельно вивчати, досліджувати і т. д. І ніяк не можна ужити це слово в такому, наприклад, контексті: «Керівники семінарів вдумливо і ретельно підходять до організації політичного навчання».
А ось іще приклад недбайливого поводження із словом: «Такі або подібні картинки в житті часто відбуваються не тільки в польовому таборі». Картинки можна бачити, відбуватися вони не можуть. Очевидно, автор цього речення мав на увазі сценки або ж хотів сказати, що такі картинки можна часто бачити не тільки в польовому таборі.
Особливо уважними треба бути при вживанні таких слів, як здібний і здатний, виборний і виборчий, кожний і будь-який, зрошуваний і зрошувальний, такий і подібний, спільний і загальний, бо нерідко їхнє значення сплутується. І тоді виникають такі малозрозумілі й дивні речення, як «Будь-який (замість кожний) колгоспний двір передплачує по дві-три газети» або « Сьогодні відбудуться звітно-виборні збори», хоч правильно збори слід було б назвати звітно-виборчими.
Словом здатний в українській мові передається ознака, якою виражається вміння чи можливість кого-, чого-пебудь виконувати якусь дію-процес. Напр.: «І ось пароплав знову здатний рухатися» (Яновський). Здатний на що-небудь, до чого-небудь означає, що людина або предмет її діяльності зможе придатися у якійсь справі, зможе бути корисною: «Я на своєму віку доволі попов’язала ран козацьких, да й Леся моя до сього діла здатна» (Куліш). Здатний до чого-небудь — це ще й такий, що поводить себе певним чином, уміє щось вдало робити: «На хитрості дівчата здатні, Коли їм серце защемить» (Котляревський). Дуже рідко прикметник здатний уживається на означення людини, що має природні здібності до чогось. Такі приклади в українській літературній мові поодинокі: «Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хозяйновиту й здатну людину» (Н.-Левицький). У сучасній літературній мові це значення повністю перейняло на себе слово здібний: «Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився» (Стефаник); « Хлопчина був здібний, але запальний і задерикуватий» (Тулуб).
Пасивний дієприкметник зрошуваний відповідає словосполученням « який зрошується» або « якого зрошують». Напр.: «Всього землі в колгоспі — понад 10 тисяч гектарів, в тому числі 917 гектарів зрошуваної» («Колгоспник України»). Прикметник зрошувальний передає активну ознаку: «застосовуваний при зрошуванні», «уживаний для зрошення». Напр.: «Колгоспи і радгоспи, використовуючи гідроресурси малих річок, талі, дощові та промислові води, будують свої зрошувальні мережі» («Хлібороб України»).
Прикметник подібний вказує на спільні риси двох або кількох об’єктів порівняння, виступаючи при цьому переважно в словосполученні подібний до, напр.: «Нарешті виринуло сонце, подібне до величезного золотого гриба» (Гжицький). Іноді цей прикметник, виступаючи частиною складеного присудка, керує іменником у давальному відмінку: «[Хілон:] Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний» (Леся Українка); «Твою красу ні з чим я не зрівняю, подібного тобі немає на землі» (Сосюра). Трапляється, що керування прикметника подібний сплутують із керуванням його синоніма — прикметника схожий. Тоді виникають ненормативні синтаксичні форми такого типу: «На любов мою подібні Ці рулади в тишині» (Сосюра). У значенні схожий прикметник подібний може виступати і в означальній ролі, напр.: «Час минав, і хлопець став дорослим: такий красний леґінь, що подібного і в сімох державах не знайти» (Королович). Трапляються випадки, коли слово подібний уживається і в значенні « такого типу, виду, гатунку», «такий самий», напр.: «При штабах подібні люди високо ціняться» (Тютюнник). Проте в цих випадках краще послугуватися займенником такий.
Прикметник загальний вказує на « належність чогось усім без винятку»: « Служив своєму народові не задля власної користі, а для загального добра» (Шаповал). Значення слова спільний вужче. Воно означає « належність якоїсь речі — конкретної чи абстрактної — певному колу людей», напр.:
Шуми, Славутичу, ріко,
Ростіть, дерева юні, гінко,

========4========

Клоніться вітами до ніг
Великим людям і народам,
Що в нас із ними спільний подум
(М. Рильський).
Не можна забувати й про іншу сторону слововживання. Дехто, боячись припуститися помилки, при наявності двох або кількох синонімів один уважає зайвим. Тут знов-таки на допомогу повинен прийти словник.
Кожна мова має багато засобів для вираження близьких понять, які складають синонімічний запас мови. Якому з синонімів віддавати перевагу: гордитися чи пишатися, інвентар чи реманент, вишитий ́ чи вишиваний? Можливо, одне ́ із слів у кожній парі зайве?
Як, наприклад, сказати: «Ми пишаємося своїм заводом» чи « Ми гордимося своїм заводом»? Обидві форми вислову властиві сучасній українській мові. Пор.:
Є старому чим гордитись —
Не в чиюсь,
В його артіль
Подивитися, повчитись
Йдуть і їдуть звідусіль
(С. Воскрекасенко).
Була його дорога нелегка, Але по правді він пишався нею… Він стяг письменника-більшовика, Як сонце, ніс над рідною землею.
(М. Рильський).
Чи є синонімами слова інвентар і реманент? Чи можна їх уживати паралельно? Коли йдеться про сільськогосподарське знаряддя, уживаються обидва слова — реманент та інвентар, причому перевага віддається першому, напр.: «Ось що, дядьку Григоре, сіялки, борони, рала, весь реманент бережіть. Найкраще — розберіть його на частини й сховайте» (Тютюнник). А ось іще приклад із цього ж твору, де паралельно вживаються обидва слова: — «Дивіться, щоб розпашники і всякий інвентар були справні»; «За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато». Отже, сільськогосподарський реманент і сільськогосподарський інвентар. Але тільки: медичний інвентар, парниково-тепличний інвентар, шкільний інвентар і таке інше.
Слово інвентар уживається ще в одному значенні, не властивому слову реманент. Інвентар — це також опис чого-небудь. Таке значення добре розкриває приклад з твору Івана Франка: «На ́ ключі; там, у верхній шухляді бюрка, маєш усі папери, контракти, квити, рецепіси, інвентарі, — роздивляйся в них, кілько хочеш».
До синонімів належать і слова вишитий ́ і вишиваний. Дехто ́ висловлює припущення, що слово вишиваний ́ — це нововведення Андрія Малишка. Насправді ж вишитий і вишиваний — давні синоніми. Пам’ятаєте рядки з поезії Шевченка: «Хустиночко мережана, вишиваная?» Слід тільки звернути увагу на те, що наголос у цьому слові падає на корінь (вишиваний), а ́ не на суфікс, як у Малишка (« І рушник вишиваний ́ на щастя, на долю дала»). Вишиваний ́ — ненормативний наголос. На це вказував Андрієві Малишку Максим Рильський: «Розуміється ж, вишиваний, як ́ і гаптований, і мережаний, дорогий Андрію!»1. Отже, будьмо уважні до слова.

1
М. Рильський, Ясна зброя. Статті. Упорядкування та примітки Г. М. Колесника, К., 1971, стор. 67.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space