ЗАСИНАТИ ЧИ ЗАСИПАТИ

За обома дієсловами стоїть тривала мовна практика майстрів художнього слова. У дожовтневій літературі дієслово засипати вживалося частіше: «А як став я засипати, стало мені здаватися, що в грудях у мене гуде тихо-тихо, лагідно» (Васильченко); «Діти слухали (Джерю. — Ред.) й засипали коло його, на його руках» (Нечуй-Левицький); «На ранок, як співали треті півні, Зникав той перелесник, а дівчина Уквітчана, убрана, засипала Камінним сном» (Леся Українка).
Із таким самим значенням, як засипати, вживається й дієслово засинати. У тому, що його частіше використовують сучасні письменники, треба вбачати, очевидно, відштовхування від омонімічної форми — дієслова засипати із значенням « щось пересипати, насипати». Пор.: «Замовкнуть. Але часто буває, що й потім довго ще не засинає хлопець, думає про розказане батьком» (Головко); «А ми все слухали ( діда. — Ред.), розкривши широко очі, поки не засинали в запашному сіні під дубами над зачарованою річкою Десною» (Довженко); «Село вже стомлено переморгувалось вогниками, засинало» (Мушкетик).
Обидва дієслова засипати й засинати нейтральні щодо стилю мовлення і тому можуть з однаковим правом уживатися в будь-якому тексті.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space