ЗАСІВАЛЬНИК, ЗАСІВАЧ, ПОСІВАЛЬНИК, ПОСИПАЛЬНИК

У зв’язку з відродженням народних традицій до нас повертається лексика, яка в лексикографічних джерелах має позначку етнографізм, діалектне або застаріле.
Слова засівальник, посівальник, посипальник співіснують у мові як варіанти, позначають того, хто вітає з Новим роком, посипаючи при цьому зерном у хаті, кімнаті, і мають регіональне поширення. Засівальник, посівальник більш характерні для мовної практики західних областей, посипальник — для інших регіонів України. Всі вони мають традицію вживання в художній і науково-популярній літературі: Таку ж мету [щоб добре, заможно жилося] переслідували засівальники на різдвяно-новорічних святах, колядуючи й щедруючи в кожній хаті (з наук.-поп. літ.); Господар дарував плугатарям пироги, сало, а то й гроші, а назавтра зерно, яким посівали гості, ретельно зміталося й зберігалося до весни. Засіваючи лан, кидав господар у землю й зерна посівальників, бо це мало уберегти врожай від згуби (з наук.-поп. літ.); Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порогу ( Панас Мирний).
Слово засівач є штучно утвореною формою від сівач ( той, хто висіває насіння в ґрунт). Воно не має фіксації в лексикографічних джерелах, традиції вживання в мові і тому його треба уникати.
Тетяна Коць

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space