Завдавати — задавати

Слово завдавати ( завдати) — багатозначне. Основне його значення — заподіювати, чинити кому-небудь щось неприємне. Як правило, завдавати сполучається з іменниками негативного плану — біль, жаль, страх, смуток, клопіт, шкода, удар, поразка і под.; завдавати болю ( жалю), завдавати тортур ( мук), завдавати прикрості ( неприємності), завдавати клопоту ( турботи, мороки), завдавати туги ( нудьги), завдавати скорботи ( суму, смутку), завдавати страху, завдавати втрат ( втрати), завдавати удару ( поразки), завдавати шкоди ( збитків). Наприклад: «А зчорнілий, спалений посухою степ, а буйний вітер своїм серце рвучим голосінням ще більшої туги, ще гіршої нудьги завдає чумакові» (Коцюбинський); «Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш» (Метлинський); «Фашистські загарбники завдали народному господарству Білорусії величезної шкоди» («Радянська Україна»); «Щоб не завдавати жінкам клопоту, Іскров спав на кухні» (Бойченко).
У літературній мові дожовтневої доби, коли ще не були остаточно усталені норми слововживання, траплялися поодинокі випадки використання дієслова завдавати також із словами позитивного забарвлення ( про щось приємне, втішне). Наприклад: «Слава та, я признаюся, завдавала серцю втіхи» (Леся Українка). Сучасній літературній мові це явище не властиве.
У сполученні зі словами шкода, лихо, горе і под. паралельно з завдавати вживається ще синонімічне заподіювати ( заподіяти): «Смерть Анта завдала великої і непоправимої шкоди роду» (Скляренко); «Ольга тільки тепер зрозуміла, якої шкоди заподіяла собі» (Хижняк).
Вважається грубою помилкою, коли замість завдавати вживають слово наносити (нанести), яке в українській мові має інше значення. Пор.: нанести шар олова, алюмінію на щось; нанести на карту місце розташування противника; нанести снігу ( грязюки); «[Щорс] заходив до ворога з тилу і флангів, наносив блискавичний удар, не даючи противникові опам’ятатися, продовжував бій до повного розгрому» (Скляренко); «Операція так була підготовлена блискучо і наші так несподівано нанесли удар» (Тютюнник); «Шкідливі шуми і вібрації наносять значні збитки виробництву, часто викликають професійні захворювання у робітників» («Наука і життя»). У поданих прикладах треба було вжити вирази завдати удару, завдати збитків.
Слово задавати ( задати) у літературній мові дожовтневого часу виступало як замінник завдавати ( завдати): завдати жалю — задати жалю, завдати страху — задати страху і под. Наприклад: «Не задавай жалю, Ригорович! — каже йому Уласович» (Квітка- Основ’яненко); «Прости, коли задаю клопоту, я знаю, що ти не відмовиш помогти мені» (Леся Українка). Тепер ми швидше б написали: не завдавай жалю, завдаю клопоту.
Нині основним значенням слова задавати є « пропонувати, давати щось для виконання, вирішення або відповіді»: задати задачу, задати урок, задати питання і под.
Це слово вживається також як складова частина сталих словосполучень: задавати тон, задати жару, задати перцю, задати гарту, задати чосу та ін.
Так, вираз задавати ( задати) тон означає « показувати приклад у чомусь, бути зразком для інших»: «Саме комуніст повинен був у ній [ групі] задавати тон і весь час підтримувати високий бойовий дух солдатів» (Гончар). Цей сталий вираз не слід доповнювати пояснювальними словами весь, повний і под.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space