І. І. КОВАЛИК

ЗДОБУВАЧ ЧИ ШУКАЧ?

У сучасній російській літературній мові є іменники соискатель і соискательница. Які ж слова відповідають їм у сучасній українській мові на означення осіб, що готуються до захисту дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата чи доктора наук? Справа в тому, що на означення цих осіб в українській мові паралельно вживають іменники здобувач і шукач.
У тритомному « Російсько-українському словнику» (К., 1980—1981) читаємо: «соискатель ( чего) особа, яка ( що) бажає одержати ( здобути) (що); (участник соискания) учасник змагання на одержання ( на здобуття) (чого); (претендент) претендент ( на що); соискательница ( чего) особа, яка ( що) бажає одержати ( здобути) (що); учасниця змагання на одержання ( на здобуття) (чого), претендентка ( на що)».
В XI томі « Словника української мови» (К., 1980) написано: «Шукач, а, ч. 1. Людина, зайнята розшуками чого-небудь… // Особа, яка ( перев. професійно) займається відкриттям, розшуками родовищ копалин, рослин, нових шляхів і т. ін… Шукачка, и, ж. Жін. до шукач 1». Виходить, що у складі слів шукач і шукачка відсутня сема на означення « здобування». Отже, виявляється, що шукач і шукачка аж ніяк не можуть вживатися для називання осіб, що готуються до захисту дисертацій на здобуття ( одержання) наукового ступеня.
У зв’язку з тим, що у мовній практиці поширені словосполучення дисертація на здобуття ( одержання) вченого ступеня кандидата чи доктора наук, найкращими українськими відповідниками до російських слів соискатель, соискательница будуть українські іменники здобувач, здобувачка, адже йдеться про тих, хто пише дисертації на здобуття вченого ступеня.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space