І. І. КОВАЛИК

ЗДОБУВАЧ ЧИ ШУКАЧ?

У сучасній російській літературній мові є іменники соискатель і соискательница. Які ж слова відповідають їм у сучасній українській мові на означення осіб, що готуються до захисту дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата чи доктора наук? Справа в тому, що на означення цих осіб в українській мові паралельно вживають іменники здобувач і шукач.
У тритомному « Російсько-українському словнику» (К., 1980—1981) читаємо: «соискатель ( чего) особа, яка ( що) бажає одержати ( здобути) (що); (участник соискания) учасник змагання на одержання ( на здобуття) (чого); (претендент) претендент ( на що); соискательница ( чего) особа, яка ( що) бажає одержати ( здобути) (що); учасниця змагання на одержання ( на здобуття) (чого), претендентка ( на що)».
В XI томі « Словника української мови» (К., 1980) написано: «Шукач, а, ч. 1. Людина, зайнята розшуками чого-небудь… // Особа, яка ( перев. професійно) займається відкриттям, розшуками родовищ копалин, рослин, нових шляхів і т. ін… Шукачка, и, ж. Жін. до шукач 1». Виходить, що у складі слів шукач і шукачка відсутня сема на означення « здобування». Отже, виявляється, що шукач і шукачка аж ніяк не можуть вживатися для називання осіб, що готуються до захисту дисертацій на здобуття ( одержання) наукового ступеня.
У зв’язку з тим, що у мовній практиці поширені словосполучення дисертація на здобуття ( одержання) вченого ступеня кандидата чи доктора наук, найкращими українськими відповідниками до російських слів соискатель, соискательница будуть українські іменники здобувач, здобувачка, адже йдеться про тих, хто пише дисертації на здобуття вченого ступеня.