Г. П. ПІВТОРАК

З ІСТОРІЇ ВЛАСНИХ ІМЕН ЛЮДЕЙ. ЗІНОН, ЗІНОВІЙ, ЗІНОВІЯ, ЗІНАЇДА

Українське чоловіче ім’я Зіно́н (народнорозмовні варіанти — Зено́н, Зіне́ць) засвідчене в українській мові, починаючи з першої половини XVII ст.: Зинонъ (словник П. Беринди, 1627 p.). Поширене воно лише в східної слов’янських та в деяких західнослов’янських мовах рос. Зенон, білор. Зено́н, пол. і слов. Zenon. У східнослов’янські мови це ім’я було запозичене через церковнослов’янське посередництво ( старослов’ян. Зинонъ) я грецької мови. Грецьке ім’я Zé
¯no¯n походить
від Zeús ( род. відм. Zēnós) «Зевс» (персонаж давньогрецької міфології: верховний бог, батько і цар богів та людей, яке споріднене з давньоінд. dyāuáh° « бог», лат. dies «день», праслов’ян. дьпь, укр. день.
З ім’ям Зено́н тісно пов’язане інше чоловіче ім’я Зіновій (народнорозмовні варіанти — Зиновій, ́ Зінько, ́ Зінь) та його жіночий відповідник Зіно́вія ( Зінька, ́ Зіна, ́ Зеня, ́ Зіня). ́ В українських пам’ятках воно засвідчене вже з другої половини XV ст.: Зиновей (1475—1480 pp.). Зhнко (1458 p.), Зиновій ́ «чистой житель» (словник П. Беринди, 1627 p.). Відоме воно і в інших слов’янських мовах: рос. Зиновий, ́ Зиновия, ́ білор. Зіно́вій, Зіно́вія, пол. Zenobiusz, Zenobia, чес. Zenobia слов. Zenob, Zenobia, болг. Зиновий, Зиновия, старослов’ян. Зиновій. У ́ ́
слов’янські мови це ім’я прийшло двома шляхами — через церковнослов’янське і грецьке посередництво в східнослов’янські мови й через латинське — в західнослов’янські мови. Грецькі імена Z ēnóvios, Zēnо́via, запозичені церковнослов’янською мовою, утворилися з компонентів Zeús ( род. відм. Zēnós) «Зевс» і bíos « життя», спорідненого з авест. j˘yā-tu «життя», gaya- «те саме», старослов’ян. жити, укр. жити. Грецьке ́ bios « життя» наявне також як перший компонент у словах біологія, ́ біографія, ́ біосфе́ра, біоніка ́ тощо. Звук б у західнослов’янських формах імен Зіновій ́ та Зіновія ́ пояснюється тим, що вони поширювалися через латинську мову, де грецьке β вимовлялося не як « в», а як « б» (у той час, коли римляни запозичили в греків алфавіт, грецька « віта» ще означала звук « б»).
Жіноче особове ім’я Зінаїда ́ має народнорозмовні форми: Зинаїда, Зенейда, Зінька, ́ ́ ́ Зіна, Зіня, Зеня. Як ́ ́ ́ бачимо, частина цих варіантів збігається з відповідними формами імені Зіно́вія. У мовній практиці це іноді призводить до змішування обох імен, хоч насправді в українській мові вони окремі, самостійні, як і в інших слов’янських мовах: рос. Зинаида, ́ білор. Зінаїда, чес. Zinaida, слов. Zina, болг. Зинаида, старослов’ян. Зинаида. Староукраїнські ́ ́
форми цього імені Зинаїда, Зина вперше засвідчені в словнику П. Беринди. Запозичене воно через церковнослов’янську мову з грецької. Грецьке Z ēnáis (род. відм. Zēnaídos) є жіночим ім’ям, утвореним від Zeús.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space