Т. I. ПАНЬКО

СЛОВО ЗОЛОТИЙ У ПОЕЗІЇ І. ФРАНКА

Небагато знайдеться в українській мові слів, які з різноманітністю семантики могли б конкурувати з прикметником золотий. Утворений він від іменника золоте що в різних варіантах уживається в усіх слов’янських мовах, пор.: рос. золото, ст.-сл. злото, болг. злато, серб, хорв. злато, слов, zlato, чеськ. zlato, иольськ. zloto, луж zloto. Своїм корінням іменник золото сягає індоєвропейської мови (gil). Від коренів gil—zel, що становлять собою ту саму непохідну основу із різними початковими приголосними і чергуванням голосних фонем є — і, утворені й українські прикметники зелений і жовтий.
Первісне значення слова золотий — «зроблений із золота»: золота монета, золотий перстень.
Це основне значення слова дало декілька переносних метафоричних значень, які вказують на ознаку подібності: 1) за кольором, блиском: золоті коси, золотий промінь; 2) за цінністю золота як металу: золота людина, золотий час. Окремі значення слова побудовані на метонімії, напр.: золоті копальні.
Коли говорити про найбільш продуктивний спосіб збагачення значеннєвих відтінків слова золотий, то, цілком зрозуміло, першість належить перенесенню ознаки на основі подібності ( метафора). З часом прикметник золотий, поєднуючись із різними словами, утворював різні синонімічні гнізда: золотий сон — приємний, безжурний, чарівний, щасливий; золоті руки — умілі, працьовиті, лагідні, материнські; золоті слова — влучні, своєчасні, потрібні; золота хвилина — неповторна, щаслива, плідна; золоте зерно — родюче, стигле, добірне; золота осінь — тепла, погідна, барвиста, лагідна, щедра і т. ін. У художньому контексті нерідко слово золотий виявляє таку багатозначність, у якій тісно переплітаються загальномовні і власне поетичні смислові відтінки. Наведемо приклад із роману О. Гончара « Прапороносці»: «За якусь хвилину Хома пощепив її ( колоду. — Т. П.) на тріски. Мадяр зачудовано дивився на бійцеву роботу. — У вас золоті руки, — захоплено сказав він. — У вас руські руки. — Хаєцький, полещений такою похвалою, глянув на свої шкарубкі, вкриті мозолями долоні. Золоті… Руські». Коли Ференц намалював портрет Хаєцького, Хома у відповідь на похвалу Ференца сказав: «Прямо скажу, Ференц, що ти маєш срібні руки».
Нанизуючи синоніми золоті руки, руські руки, зіставляючи з ними вислів срібні руки, О. Гончар створює багатий ідейно-художній мікрообраз, у якому слова золотий і срібний несуть ідейно-естетичне навантаження.
З найрізноманітнішими значеннями уживають прикметник золотий М. Рильський, В. Сосюра, О. Гончар і Ю. Збанацький, Я. Галан і Ю. Мельничук — представники різних жанрів радянської літератури.
У чому ж причина такої популярності даного слова? Очевидно, насамперед в його рефлекторній здатності, в тому, що, поєднуючись із семантикою інших слів, дуже віддалених значенням, це слово може вживатися метафорично, викликати певні емоції, створювати словесну образність.
Вдячним матеріалом для вивчення значеннєвої структури прикметника золотий є поетичний доробок І. Я. Франка.
Роздумуючи над індивідуальною манерою письменника, І. Франко писав: «Здається, мова, се щось спільне нам усім, а проте нема сумніву, що як кожна дитина в перших роках виробляє собі свій окремий жаргон, так і кожний письменник, особливо талановитий, виробляє собі свою окрему мову, має свої характерні вислови, звороти, свою будову фраз, свої улюблені слова»1. До таких « улюблених слів» І. Франка належить, зокрема, і слово золотий. І. Я. Франко вживає його в 343 мікротекстах-словосполученнях2. Лексико-семантичний аналіз мінімальних словесних оточень прикметника золотий у поезії І. Франка розкриває 17 значень цього слова. Тут і первинне значення, і низка вторинних, похідних значень. Усі вони співвідносяться із загальновживаними значеннями, тобто не виходять поза межі досить розгалуженої лексико-семантичної структури даного прикметника, яка зафіксована в словниках тлумачного типу української та російської мов.
185 разів слово золотий у поезіях І. Я. Франка вживається в значенні « зроблений із золота». Однак на пряме значення здебільшого нашаровується додатковий смисловий відтінок — вказівка на багатство, розкіш: «На конях узди золоті, шовкові Нагрудники. Куди лиш проїздили, Збігавсь народ на рицарів глядіти» (XV, 107); «А другий раб стояв, ні слова не сказав. А потім до царя зблизивсь, поклін віддав І золотий вінець до ніг його поклав» (XIII, 353).
На основі смислового відтінку (золотий вказує на багатство, розкіш) виникає й образність вислову золоті пута з проекцією на ідейно-політичний зміст твору: «На вівтарі, мабуть, богам товстим у жертву, людських сердець живих, пробитих курилось много; путом золотим окований… лежав там Розум, молячись, попи вже зачали на нього ніж острити» (XIII, 131).
Золотий — це також « оздоблений, вишитий золотими нитками, такий, що містить у собі золото»: «Золоте ковнір’я, А на чаках пір’я, Та й ще при шпаді» (XIV, 402). У цьому значенні теж є вказівка на багатство, розкіш. Словосполучення габа золота (пор. вишита золотими нитками) передає, крім того, зорову картину прозорості, яскравості, світла й краси (згадаймо, що основне значення слова габа — сукно білого кольору): «Із незміримою бистротою Вертиться вкруг краса землі; То дня габою золотою, То тьмою вкрито твар її» (XV, 316). Значення прозорості, яскравості підсилюється поетичною антитезою: габа золота — тьма.
Золотий — «багатий, тобто такий, що містить золото, складається із золота», напр.: «Порвав усі відносини та зв’язки Родинні та сусідські й жив [ вдівець] лише Тим скарбом золотим, що потаємно Громадив, сам не знаючи для чого» (XI, 340). Таке значення прикметника золотий у Франковому контексті нерідко підсилює негативне ставлення до певної конкретної особи, змальовує в зневажливому плані людей, які тягнуться до багатства.
Серед численних значень слова золотий, побудованих на метафоричності, перше місце у Франкових мікрообразах займає значення « кольором подібний до золота, жовтогарячий, сліпучо-жовтий»: «В розколисаній уяві піднімаєсь ряд картин: гори в світлі золотому, фіолетова тінь долин, річка, наче срібна стрічка, і скалистая стіна» (XI, 180). Звернімо увагу на поєднання — золоте світло, фіолетова тінь, срібна стрічка. Справжня гама кольорів, що виявляє індивідуальну манеру І. Франка створювати зорові сприйняття, спираючись на потенціальну зображальну здатність словесних значень, уже існуючих у мові, та розширюючи сполучуваність загальновживаних слів, що веде до збагачення їх лексико- семантичної структури.
У значенні « сліпучо-жовтий» прикметник золотий частіше сполучається з іменниками сонце, зорі, набуваючи додаткового відтінку: золотий пов’язується з мерехтінням зірок, сяйвом сонця. Пор.: «Пишно сонце золотеє Розпустило на всю землю Золоті свої пачоси І вітало світ увесь» (XII, 118); «Встає промінистеє сонце З рожевої постелі мгли, І найперш на нашім Підгір’ю Золоті його очі уткли» (XIII, 101); «Рання зоря за той час, що віжки золотії пістує, Темний заперла бігун…»3.
Часто вживає письменник слово золотий у значенні « такий, що має золотий відтінок», зокрема в поєднанні з іменниками ріка, волосся. Пор.: «І вічно б я в вечірньому промінню Світ тихий бачив під собов, В пожарі гори всі, стихаючі долини З потічками срібла, з рікою золотов» (XV, 340).
У переносному значенні вираз ріков золотов виступає в такому контексті: «А втім, погадав я про сльози, Про тисячів працю та кров, Що ллється в рабів тих кишені Горючовріков золотов» (XI, 497). Семантика слова золотий тут розширилася, розрослася за рахунок виникнення в художньому контексті найрізноманітніших нашарувань на загальноприйняте значення. Такі нашарування відтворюють глибше емоційне сприйняття всієї гіркоти рабської праці.
Часто слово золотий виступає в поезіях І. Франка із значенням « прекрасний», напр.: «Замість золотого букета В руці спис вона [ Афродіта] двига могучий» (ЛСФ, П,281).
На своєрідній метонімії побудоване вживання прикметника золотий в значенні «прекрасний» для характеристики людей, що жили в « золотому віці». Пор.: «Вперве була золота людий многоязичних порода… Потім породу другу, вже далеко плохійшу, бо срібну Вічні створили боги… Ті ані ростом рівня з золотими, ані розумом: (ЛСФ, II, 122). Як бачимо, в даному контексті І. Франко прикметником золотий дає як внутрішню, так і зовнішню характеристику людей, до певної міри зберігаючи його багатозначність. Глибокий ідейний зміст вкладає І. Франко в трактування слова золотий у сполученні «золотий вік». Напр.: «О, щасливі ті століття Предковічні, що їх нині Золотим віком зовемо – Не для того золотим, Що в них золото, як нині, Над усе було в ціні — А щасливі за про теє, Що незвісні в них були Ті слівця « моє», «твоє»! (XII, 153—154).
Трапляється в поезіях І. Франка прикметник золотий і в іронічному значенні, пор.: «То-то нині плем’я золота Розрослось— не пара їм!» (XIII, 41).
Значної експресії досягає ознака золотий у протиставленні щасливої пори життя, дитинства, юності чи приємних мрій суворим життєвим будням. Маючи в таких випадках значення « приємний, чарівний, щасливий», слово золотий допомагає автору найтонше передати духовний світ людини з її постійною мрією про прекрасне] Напр.: «Лиш в казці золотій, мов привид сну чудовий, Він бачить доленьку свою І тягне свій тягар, понурий і суворий, Волочить день по дню» (X, 43).
Розгорнута антитеза казка золота — тягар понурий і суворий створює емоційно- яскравий, ідейно-глибокий мікрообраз. В одному плані з словосполученням золота казка вживає І. Франко поєднання золота згадка, золотий сон, золоті надії, золоті мрії. Здебільшого ними автор підкреслює марність сподівання, ілюзійність, неможливість повернути минуле, створює характерне мінорне звучання вірша. Пор.: «Чи ж перші, золоті, хорошії надії Не розвивались тут, мов квіти веснянії, Морозом збитії»? (X, 60).
Слово золотий у поезії І. Франка вживається також із значенням « чародійний». Напр.: «Мені бабуся говорили, Що в неї яблучка є золоті. Кому вона те яблучко дарує, То той весь вік щасливий, і здоров, І гарний, гарний буде всім на диво» (X, 51).
І. Франко вводить у свої поезії загальноприйняті вислови: золоті слова (про розумні, мудрі слова), золоті руки (умілі, вправні), золоте серце, золота душа (про добру, чуйну людину). Вислів золота душа виступає як своєрідний перифраз: «Так-то, сину, і сконав він. Золота душа була!» (X, 261). Сполучення золота рада має значення « розумна, мудра рада», та часом уживається і в іронічному плані, пор.: «І знов великий сміх покрив оті слова… Ось рада золота! Ось мудра голова! (ЛСФ, III, 659). Індивідуальний слововжиток відзначено в такій метафорі, як золота галузка Платона: «Не позабув теж додать золотую галузку Платона Мудрого, що його блиск всіх совершенств облива» (ЛСФ, II, 142).
У словосполученнях золотий двір, золотий дім у Франковому контексті прикметник золотий має основне значення « рідний», що включає й значення « дорогий»: «З золотого батьківського дому до мене Ти приходжала На підмогу» (XV, 9).
У поєднанні з іменником країна чи конкретними назвами якоїсь території прикметник золотий має значення « багатий, щасливий»: «Хоч там країна й золота, Я серед неї сирота, Бо там тебе не буде» (XI, 444).
Часом поняття « багатий, щасливий», висловлене прикметником золотий, сприймається як суб’єктивна, емоційна оцінка: «Родився я на золотім Поділлю, Котре не всім однако золоте» (X, 203).
Цікаво, що прикметник золотий, в переносному ( якісному) значенні якого міститься найвища оцінка, у поезіях І. Франка інколи вживається у формі вищого ступеня порівняння:
«Золотим звесь весілля, Як літ півсотки вчімше; Но як сварка промине, Те в мене золотіше» (XV, 452).
Спостереження над різноманітними значеннями прикметника золотий у художніх творах, зокрема в поезіях І. Франка, дає підставу говорити, що глибинні можливості цього слова — невичерпні. Основне полягає в тому, щоб правильно, до діла його вживати, шукати нові можливості його словесного поєднання, і тоді слово золотий відкриє свої сховані значеннєві й емоційні поклади

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space