ЖІНКА

Студентам-філологам відомо: жінка — похідне від жона, що розвинулося з давнішого жена. Значення слова жена — ‘та, що народжує’, або ‘ здатна народжувати’. Наприклад, імена Євген та Геннадій по-грецьки означають ‘ благородний’ та ‘ родовитий, шляхетний’. В обох випадках корінь ген (пор. ще генетика, генеалогія тощо) відповідає нашому род(ити). А давнє індоєвропейське ген у слов’ян перетворилося у жен. Так усе й подано в ряді давніших етимологічних словників.
Однак насправді ось уже більше ста років етимологи не можуть впоратися із цим словом. Так, давно звернули увагу на інший індоєвропейський корінь, теж ген (але із значенням ‘приходити’). Виводячи слово жена та його індоєвропейські відповідники з кореня ген ‘приходити’, ідо лексему тлумачили як відображення екзогамії, тобто стародавнього звичаю шукати дружину в іншому роді, іншій фратрії. Значення ‘ приходити’ зазнало розвитку у давньому гена ‘та, що приходить’: скр. gna ‘богиня’, англ. queen ‘королева’. Але цим значенням не можна пояснити дуже давнього і тісного зв’язку значень ‘ доросла особа жіночої статі’ (жінки тихо гомоніли) та ‘ дружина, заміжня жінка стосовно свого чоловіка’ (Іванова жінка). А втім, такий зв’зок простежується в індоєвропейських мовах скрізь, пор. хоча б авест. gena, вірм. kin, що означають і ‘ жінка’, і ‘ дружина’.
Для дружини за умов екзогамних шлюбних норм значення ‘ та, що приходить’ — цілком нормальне, але для будь-якої особи жіночої статі воно є неймовірним. Поза тим деякі індоєвропейські мови для позначення жінки мають слова, явно утворені від кореня ген ‘родити’, наприклад д.-інд. (ведійське) janis ‘жінка’, також ‘ дружина’. Тому вчені схильні уважати цю проблему нерозв’язною. Так, відомий дослідник О. Трубачов визнає « загалом недостатню переконливість усіх спроб етимології» слова жена і не бачить « якоїсь іншої можливості пояснити походження цього слова».
Проте « інші можливості пояснити походження» видаються досить очевидними. Річ у переосмисленні, у народноетимологічних перебудовах, які завжди були вагомим чинником життя слів. Слово жена і всі інші продовження давнього індоєвропейського слова гена в усіх без винятку мовах генетично походять від кореня ген ‘родити’. А різниці між поняттями ‘доросла особа жіночої статі’ та ‘ дружина, заміжня жінка’ просто не було. Тобто було одне поняття, а не два: коли вже здатна народжувати, то нехай народжує, нехай продовжує рід. Йдеться про найдавнішу стадію буття первісного суспільства до виникнення будь-яких норм шлюбу, що пов’язується з матріархатом.
Утвердження ж норм екзогамії, яка значно поліпшила суспільне здоров’я й генофонд етносів, що формувалися, призвело до кардинальної зміни поглядів на жінку і до переорієнтації розуміння самого слова. Його почали пов’язувати з коренем ген ‘приходити’, що й відбилося на подальшому фонетичному розвитку цього слова у більшості мов. Поняття ‘доросла особа жіночої статі’ та ‘ дружина’ розмежувалися, але обидва продовжували називатися тим самим словом, хоч існує також чимало форм їх розведення — словотвірного, пор. рос. жена і женщина, чи й кореневого, пор. укр. дружина й жінка.
Між іншим, в індоєвропейській прамові існував ще один, уже третій корінь ген, який означав ‘ бити’, але у нас, ще в сивій праслов’янській давнині, набув трансформованого значення ‘ гнати(ся)’. Власне, дієслова гнати, гонити й є продовженням цього кореня. Можна підозрювати, що слово жена зазнало дії й цього кореня, принаймні у слов’ян, пор. з чергуванням о — є, женусь, женешся і т. ін. Німецький мовознавець Й. Льовенталь бачив у давньому гена-жена значення ‘ та, за якою женуться’. Але зрозуміло, що це — тільки вторинне осмислення, а не справжня етимологія слова. В усякому разі семантичний нюанс ‘та, за якою бігають’ наявний у слові жінка й досі, принаймні у чоловічому сприйнятті.
Карпенко Юрій

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space